Папа: Бог є Богом миру; не профануймо Його ім'я ненавистю
  • Срд, 14/09/2022 - 14:01

Виступаючи під час відкриття Конгресу релігійних лідерів у Нур-Султані, Папа Франциск наголосив на важливості релігійної свободи, яка є невід’ємним правом і не обмежується тільки свободою культу. Він також поділився думками про роль релігійного провідника в сучасному світі, назвавши чотири виклики. За його словами, шукання трансцендентного може стати світлом для рішень у контексті геополітичних, соціальних, економічних, екологічних криз, які в корені є духовними.

«Не шукаймо вдаваних примирливих синкретизмів, але зберігаймо свою тотожність відкритою на сміливість іншості, на братерську зустріч», – закликав Папа Франциск, підсумовуючи свою промову, виголошену під час відкриття VII Конгресу лідерів світових і традиційних релігій, який 14 і 15 вересня 2022 р. відбувається в столиці Казахстану Нур-Султані.

У середу, 14 вересня, вранці Святіший Отець прибув до Палацу Незалежності, що частиною архітектонічного комплексу центральної площі казахської столиці. Конгрес лідерів світових і традиційних релігій, який цього року присвячений ролі цих лідерів у духовному та соціальному розвитку людства в період після пандемії, вперше відбувався 23-24 вересня 2003 року з ініціативи першого Президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва. Це була унікальна в своєму роді подія, яка після цього повторилася в 2006, 2009, 2012, 2015 та 2018 році, дійшовши цього року до сьомого конгресу, що був відкладений на один рік через пандемію. Перед початком Конгресу зібрані у конференц-залі релігійні лідери в тиші проказали кожен свою молитву. Опісля розпочалося відкриття конгресу, під час якого виступили Президент Касим-Жомарт Токаєв і Папа Франциск.

Дорога діалогу

Глава Католицької Церкви розпочав свої роздуми з того, що релігії нагадують нам про те, що ми є створіннями, а тому не є всемогутніми, а лише чоловіками та жінками, які прямують до того самого неба. І це є підвалиною нашого братерства. Папа побажав, щоби перебування на землі, яку протягом століть перетинали великі каравани, причинилося до відкриття «нового шовкового шляху», який буде зосереджений не на торгівлі, а на людських стосунках. Як провідника у цих своїх роздумах Святіший Отець обрав Абая Кунанбая (1845-1904), найвідомішого казахського поета, основоположника сучасної казахської літератури, твори якого були пронизані релігійністю.

У пошуках сенсу життя

«У чому краса життя? Хіба не в тому, щоб занурюватися в глибини?» – запитував поет. Саме такі запитання, за словами Папи, викликають потребу в релігії, нагадуючи нам про те, що людина існує не стільки, щоби вдовольняти земні інтереси та будувати виключно економічні стосунки, але для того, «щоб разом мандрувати як подорожні, звертаючи погляд до неба». Ми потребуємо відповідей на остаточні питання, зберігати, як казав Абай, «живу душу та ясний розум». «Браття і сестри, світ чекає від нас прикладу живих душ і ясного розуму, очікує справжню релігійність. Настав час пробудитися із фундаменталізму, що отруює та псує кожне кредо, час зробити серце світлим і співчутливим. Але також час залишити в книжках з історії ті промови, які надто довго, тут і в інших місцях, сіяли підозру та зневагу до релігії, ніби йдеться про фактор дестабілізації модерного суспільства», – сказав Святіший Отець, підкреслюючи, що шукання трансцендентного може стати світлом для рішень у контексті геополітичних, соціальних, економічних, екологічних криз, які в корені є духовними. «Ми потребуємо релігії, щоб дати відповідь на спрагу миру в світі, на спрагу нескінченного, що живе в серці кожної людини», – додав він.

Цінність релігійної свободи

«З огляду на це, – вів далі Єпископ Риму, – суттєвою передумовою для насправді людяного та цілісного розвитку є релігійна свобода». За його словами, Творець, так би мовити, «обмежив» Свою абсолютну свободу, щоб створити нас «вільними створіннями». «То хіба можна змушувати братів і сестер у Його ім’я?» – запитував Папа, знову цитуючи Абая, який навчав, що коли ми віримо і поклоняємося, не можемо примушувати до цього інших. «Релігійна свобода є фундаментальним, першочерговим і невід’ємним правом, яке потрібно підтримувати всюди і яке не може обмежуватися лише свободою культу», – наголосив Святіший Отець, додаючи, що кожна людина має право давати прилюдне свідчення своєї віри, але ніколи не може нав’язувати її комусь, а применшувати віру до приватної сфери позбавляє суспільство безмежного багатства.

Між уразливістю і піклуванням

Переходячи до роздумів над темою Конгресу, яка зосереджена на ролі релігійних лідерів у духовному та суспільному розвитку в період після пандемії, Папа запропонував замислитися над чотирма викликами нашого часу, першим з яких є досвід пандемії між уразливістю та піклуванням. Він нагадав, що Covid-19 поставив всіх нас на тому самому рівні, даючи зрозуміти, як казав Абай, «що ми є смертними, а не деміургами». І сьогодні ми не можемо «розтратити потребу в солідарності, яку ми відчули, прямуючи вперед так, ніби нічого не трапилося». Таким чином, ті, хто вірує в Творця, повинні допомагати братам і сестрам нашого часу «не забувати про уразливість, яка є нашою характерною рисою», щоб не піддатися претензіям на всемогутність та прямувати вперед «з більшою покорою та далекоглядністю». Крім того, віруючі в період пандемії «покликані до піклування», стаючи «ремісниками сопричастя», починаючи зі слухання найслабших, даючи голос найбільш безпорадним. І йдеться не тільки про більшу чутливість і солідарність, але «про оздоровлення наших суспільств», оскільки злидні створюють підстави для поширення епідемій та інших лих. Адже «найбільшим фактором ризику в наш час залишається бідність», і доки існуватиме нерівність і несправедливість, матимуть ґрунт віруси, гірші від Covid, такі як ненависть, насильство та тероризм.

Бог є Богом миру

У цьому контексті Святіший Отець перейшов до другого виклику, яким є виклик миру. Він нагадав, що саме цій темі протягом останніх десятиліть був присвячений діалог між провідниками релігій. Однак, наші дні «досі позначені лихом війни». «Потрібен поштовх і потрібно, браття і сестри, щоби він вийшов від нас. Якщо Творець, Якому ми присвячуємо життя, дав початок людському життю, то як можемо ми, визнаючи себе віруючими, дозволяти на те, щоб його знищувано? І як можемо думати, що люди нашого часу, що живуть так, ніби Бога не має, будуть мотивовані анґажуватися в шанобливий і відповідальний діалог, якщо великі релігії, що є душею багатьох культур і традицій, не докладатимуть актині зусилля на користь миру?» – запитував Папа, закликаючи об’єднувати зусилля для того, щоби «Всемогутній ніколи більше не ставав заручником волі людської могутності». Повторюючи за Абаєм, він наголосив, що всі потребуємо очищення від зла. Ми повинні позбавитися від самовпевненості, мовляв, ми є праведними і не має чого вчитися від інших. «Ніколи не виправдовуймо насильство. Не дозвольмо, щоби світське використовувало священне в своїх цілях. Нехай ніколи священне не буде опорою для влади, а влада не спирається на сакральність!» – закликав він, нагадуючи, що Бог є миром і завжди веде до миру. З цього випливає заклик докладати зусилля для того, щоби конфлікти вирішувалися не силою, зброєю та погрозами, але «єдиними засобами, благословенними небом і гідними людини», якими є зустріч, діалог і терпеливі переговори. Краще «інвестувати не в зброю, а в освіту».

Братерське прийняття

Сьогодні, за словами Єпископа Риму, «чималою трудністю є прийняття людини», кожного дня діти, також і ще ненароджені, мігранти та похилі віком викидаються мов непотріб, «чимало наших братів і сестер гинуть на жертовниках прибутку, оповиті святотатським кадильним димом байдужості». Тож завданням релігій є нагадувати світові про те, «що кожна людина є священною». Сьогодні ми є свідками великих переміщень людей з різних причин, що не є даними з хроніки, але історичним фактом, «що вимагає спільних і далекоглядних рішень». Допомогою в цьому є поновне відкриття цінності гостинності, пам’ятаючи про те, що «людина повинна бути другом іншій людині», як повчав Абай. А також «навчитися соромитися», відчувати здоровий сором, який є дорогою до співчуття, що «вчиняє нас людянішими і більш віруючими».

Спільний дім

Врешті, ще одним глобальним викликом для релігійних лідерів Папа назвав оберігання нашого спільного дому, «аби він не став об’єктом логіки наживи, але зберегти його для майбутніх поколінь, на славу Творця». За його словами, наш спільний дім нищить «ментальність визискування», яка також веде до «згасання шанобливого та релігійного бачення світу, закладеного Творцем». «Тому, незамінним є сприяти та підтримувати захист життя в кожній його формі», – наголосив Святіший Отець.

Перша пленарна сесія Конгресу релігійних лідерів завершилася спільним фото, після чого настав час, відведений для двосторонніх зустрічей.


Паломництво Святими місцями