Про суть Божого об’явлення, про світло Ісуса, яке повинна прийняти кожна людина, та про дарунки, які кожен із нас, за прикладом волхвів, має принести навонародженому Месії, проповідував Папа Франциск в урочистість Об’явлення Господнього.

«Замало знати, де народився Ісус, як це трапилось із книжниками, якщо ми не дійдемо до того місця. Не вистарчає знати й того, що Ісус народився, як у випадку Ірода, якщо ми Його не зустрінемо», – наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси у ватиканській базиліці Святого Петра з нагоди урочистості Богоявлення Господнього.

Об’явлення Господнє

На початку своєї проповіді Глава Католицької Церкви пригадав, що слово «Епіфанія», яким окреслюють сьогоднішній празник, вказує на об’явлення Господа, що, як повчає святий Павло у своєму Посланні до Ефесян (див. Еф. 3, 6), скероване до усіх народів, представлених під час цього свята постатями трьох волхвів. В такий спосіб людям об’являється прекрасна дійсність Бога, Який прийшов заради усіх: Він приймає та любить кожну націю, кожну мову і народ. Символом цього є світло, яке досягає кожного і все та все освітлює.

Бог об’являється всім, проте, дивним є спосіб, яким Він це робить. В Євангелії розповідається про хвилювання, яке розгорілось в домі царя Ірода, адже прибулі до палацу волхви запитували, де цар юдейський, який ось народився (див. Мт. 2, 2). Волхви знайдуть немовля Ісуса, але не там, де сподіваються: не в царському палаці, але в убогій домівці у Вифлеємі.

Парадокс об’явлення Ісуса

Як зазначив Святіший Отець, подібний парадокс ми спостерігали під час Христового Різдва. Євангельські уривки, в яких описуються події народження Божого Сина, розповідають нам про перепис населення, який відбувся за правління кесаря Августа та губернатора Киринія (пор. Лк. 2, 2). Однак, ніхто із цих великих мужів не усвідомлював того, що саме в той час народжувався Цар історії.

Також і по 30-ох роках, коли Ісус публічно об’являється на березі Йордану, де христив Іван Предтеча, спостерігаємо щось подібне. Євангеліє урочисто подає нам контекст, в якому відбулась подія Хрищення Ісуса, поіменно перераховуючи усіх цивільних та духовних володарів: кесаря Тиверія, Понтія Пилата, Ірода, Филипа, Лісанія, первосвящеників Ану та Каяфу. Проте, до жодного із них, як каже єгангелист Лука (див. Лк. 3, 2), не було скероване слово Боже, але – до Івана, сина Захарії, який віддалився для життя у пустиню. Ось і несподіванка: Бог не сходить на сцену світу, щоб проявити Себе.

Слухаючи перелік цих славних персонажів, може закрастись спокуслива думка, мовляв, чи не було б кращим, якщо б Ісусова зоря з’явилась у Римі, над Палатинським пагорбом, з якого імператор Август правив світом. Тоді б уся імперія відразу стала християнською. Або якщо б ця зоря осяяла палац Ірода, то він міг би вчинити багато добра, замість того зла, яке скоїв. «Але Боже світло не йде до тих, хто виблискує власним світлом. Бог пропонує Себе, а не нав’язується, Він освітлює, а не засліплює», – мовив Папа, додаючи, що постійно існує велика спокуса плутати Боже світло із світлом світу. Скільки ж разів ми йшли за спокусливим сяйвом влади та слави, переконані у тому, що добре служимо Євангелію. Однак, в такий спосіб ми повернули світло в інший бік, адже Бога там не було. Боже ніжне світло світить у скромній любові. Скільки разів ми, як Церква, намагалися світити власним світлом! Але ми не є сонцем людства. Ми є місяцем, який, незважаючи на свою тінь, відбиває істинне Світло, Господа; Він, а не ми, є Світлом Світу (див. Ів. 9, 5).

Боже світло, для тих, хто його приймає

Боже світло прямує до тих, які його приймають. Пророк Ісая (див. Іс. 60, 2) нагадує нам про те, що Боже світло не перешкоджає темряві та густому туманові, що покривають землю, але виблискує у тих, які готові його прийняти. Тому, старозавітній пророк звертається із запрошенням до кожного: «Встань, одягнися у світло» (див. Іс. 60, 1). Як наголосив Вселенський Архиєрей, необхідно підвестися зі своєї непорушності та бути готовим до руху, бо в іншому випадку залишимось, як книжники, які дораджували Іроду: вони добре знали де народився Месія, але не зрушились із місця.

Папа також підкреслив, що нам необхідно щодня одягатись у Бога, Який є Світлом, щоб Ісус став нашою щоденною одежею. Але, щоб одягнутись в Божу одежу, потрібно спершу знати із себе помпезний одяг. В іншому випадку, станемо як Ірод, який замість Божого світла обрав земне світло влади та успіху.

Натомість волхви здійснюють пророцтва: вони підводяться, щоб бути одягнутими у світло. Лише вони побачили зорю; ні книжники, ні Ірод, ні хто інший в Єрусалимі її не зауважили. «Щоб знайти Ісуса, потрібно прокласти інший маршрут, слід обрати альтернативний шлях, Його шлях, шлях смиренної любові», – наголосив проповідник, додавши, що, вибравши той шлях, необхідно ним іти. Подібно, як і волхви, які, зустрівши Ісуса, пустились додому іншим шляхом, не дорогою Ірода, а шляхом, що є альтернативним до шляху цього світу (див. Мт. 2, 12).

Замало лише знати де народився Ісус

Папа зазначив, що замало лише знати, що Ісус народився, як у випадку царя Ірода, чи про місце Його народження, про яке знали також і книжники. Потрібно Його зустріти! Щоб пророцтва сповнились у нашому житті, щоб Ісус народився у нас, необхідно, щоб час і місце Його народження стали нашими, а Його особа стала нашим життям.

«Сьогодні, брати та сестри, ми запрошені наслідувати волхвів. Вони не дискутують, ні, вони ідуть; вони не залишаються споглядати, але входять у дім Ісуса; вони не стають у центрі, але падають навколішки перед Тим, Який є центром; вони не зосереджуються на своїй планах, але виявляють готовність йти іншими дорогами. В їхній поведінці присутній тісний контакт з Ісусом, радикальна відкритість на Нього, цілковите занурення у Ньому», – підкреслив проповідник.

Дарунки для Ісуса

Зазначаючи, що волхви ідуть до Месії не для того, аби щось отримати, але щоб обдарувати Його, що є виявом їхньої любові, Святіший Отець закликав кожного запитати у себе самого: «Чи на Різдво, на свято народження Ісуса, я приніс Йому якийсь подарунок? Чи ми лише між собою обмінялись дарунками?». Якщо на Різдво ми прийшли до Месії з порожніми руками, то сьогодні можемо це виправити.

Папа пригадав, що сьогоднішній євангельський уривок подає нам список дарів, які можемо зробити Спасителеві: золото, ладан та миро. Золото, яке вважається найціннішим елементом, пригадує нам про те, що Богові слід надати перше місце у нашому житті. Що Йому слід поклонятися. Однак, щоб це здійснити, необхідно самим зійти із того першого місця, не вважати себе самодостатніми, але такими, які потребують Бога. Ладан, який символізує зв’язок із Господом, молитву, яка, як приємний запах, підноситься до Бога. Але, як і ладан, щоб пахнути мусить згоряти, так і задля молитви необхідно «спалювати» трохи часу, присвячуючи його Господеві. І не лише слова важливі, але, передусім, діла, тому й третім дарунком є миро, яким буде намащене тіло Ісуса, зняте з хреста (див. Ів. 19, 39). Господь прагне, щоб ми опікувались тілом інших людей, зокрема тих, які хворі, страждаючі, бідні, які нам нічого не можуть дати взамін

«Цінним в Божих очах є безкорисливе милосердя, милосердя до тих, які не мають чим відплатити. Цінною в Божих очах є безкорисливість», – наголосив Святіший Отець, закликаючи усіх, особливо у цей різдвяний час, не втрачати нагод для того, аби робити дарунки нашому Цареві. Якщо будемо так чинити, то Його світло засяє над нами!