Папа: Божий Син прийшов у цей світ без даху над головою
  • Чтв, 24/09/2015 - 22:59

«Не існує жодного суспільного, морального чи іншого виправдання, щоб погодитися на факт браку житла. Це несправедливі ситуації, але знаємо, що Бог страждає разом з нами», – сказав Папа Франциск, зустрічаючись з безпритульними, які знаходять підтримку при вашингтонській парафії святого Патрика. Відвідини цієї парафії, що відбулися після виступу в Конгресі 24 вересня 2015 р., були останньою подією його перебування у Вашингтоні.

Своє слово Святіший Отець розпочав із постаті святого Йосифа, назвавши його важливою особою у своєму житті, і що обличчя слухачів пригадують йому обличчя цього святого. Він зазначив, що у житті святого Йосифа також було чимало важких ситуацій, яким він мусів протистояти, і як розповідає Святе Письмо, коли прийшов час на народження Божого Сина, для нього та його Обручниці Марії не знайшлося місця в жодній домівці.

«Уявімо собі святого Йосифа з Обручницею, що має народити сина, без даху над головою, без дому, без помешкання. Божий Син прийшов у цей світ, як той, хто не має дому. Божий Син досвідчив, що означає розпочати життя без даху над головою», – сказав Папа, додаючи, що можемо уявити, які запитання виринали у серці святого Йосифа: як та, що Божий Син залишився без даху над головою? Чому ми без дому? «Це запитання багато з вас можуть ставити кожного дня; як святий Йосиф, ви запитуєте: чому ми без даху над головою, без домівки? Але ці запитання буде корисно поставити кожному з нас: Чому ці наші брати не мають домівки?».

Але, як зауважив Наступник святого Петра, Йосиф не лише ставав запитання, але «був мужем віри». Завдяки вірі він зумів знайти промінь світла у важких ситуаціях життя, «прямувати вперед тоді, коли здавалося, що все зупинилося». «Перед обличчям несправедливих і болючих ситуацій, – додав він, – віра дає нам це світло, яке розсіває темряву. Як у випадку святого Йосифа, віра відкриває нам на мовчазну присутність Бога в кожному житті, в кожній особі, в кожній ситуації».

Папа підкреслив, що Ісус «не лише хотів бути солідарним з кожною людиною», але також «ототожнив Себе із тими, які страждають, плачуть, зазнають якоїсь несправедливості». Отож, віра пригадує, що Бог є серед нас, а Його присутність спонукає нас до милосердної любові, «яка зроджується із поклику Господа Бога, Який не перестає стукати до наших дверей».

«Ісус не перестає стукати до наших дверей, до нашого життя, – вів далі Святіший Отець. – Він не чинить це в якийсь магічний спосіб, не застосовує трюків, рекламних щитів чи феєрверків. Він стукає до наших дверей через обличчя ближнього, сусіда, обличчя того, хто перебуває поруч з нами».

Одним із найефективніших засобів допомагати одні одним Папа назвав молитву, адже саме в молитві «ми вчимося казати: Отче», пригадуючи собі, що ми є братами і сестрами. «В молитві немає ні багатих, ні бідних, а лише діти і брати. На молитві немає осіб першого і другого сорту, а – братерство. Саме на молитві наше серце знаходить сили, щоб не ставати нечутливим, холодним перед обличчям несправедливих ситуацій. На молитві Бог взиває і спонукає нас до милосердя», – наголосив Святіший Отець, заохотивши всіх присутніх «молитися одні за одних, молитися одні з одними».