Постаті святої Терези з Лізьє, що є Небесною покровителькою місій, була присвячена чергова катехиза Папи Франциска з циклу про апостольську ревність.

Покровителька місій, яка ніколи не була на місії, монахиня, яка покинула цей світ у 24 роки, маючи «місіонерське серце». Так Папа Франциск на початку загальної аудієнції в середу, 7 червня 2023 р., розпочав представлення чергової постаті в рамках циклу повчань, присвячених місіонерському покликанню охрещених. Йдеться про святу Терезу від Дитятка Ісуса, 150-річчя від дня народження якої припадає цього року і мощі якої цього дня були присутні на площі Святого Петра. Перед ними Єпископ Риму поклав білу троянду й зупинився на молитву, а також повідомив, що планує написати спеціального Апостольського листа з нагоди згаданого ювілею.

Прихований «двигун»

Як зауважив Святіший Отець, життя святої Терені з Лізьє було позначене слабкістю та незначністю, так що вона сама називала себе «маленькою піщинкою», але в той час, як її тіло було немічними, «її серце було живим і місіонерським». У своєму щоденнику вона писала, що прагнула бути місіонеркою протягом усього свого життя. Вона стала «духовною сестрою» різних місіонерів, яких з монастиря супроводжувала листами, молитвою та жертвуючи в їхньому намірі свої страждання. «Не показуючись назовні, вона заступалася за місії, немов двигун, який захований, але дає силу транспортному засобові рухатися», – зауважив Папа, додаючи, що вона одночасно зустрічалася із нерозумінням з боку своїх співсестер, однак і це «приймала з любов’ю і терпеливістю», жертвуючи, поряд з недугою, також і пересуди, яких зазнавала.

Зцілитися від егоїзму

У цьому контексті Наступник святого Петра запросив приглянутися до того, звідки походили ці «місіонерська сила та радість заступництва». На це, за його словами, вказують дві події, що відбулися ще перед вступом до монастиря. Перший стосується того дня, який перемінив її життя, а це було Різдво 1886 року. Терезі сповнилися 14 років, а вона, як наймолодша дитина в сім’ї, завжди була оточена увагою з боку всіх. Однак після повернення зі Святої Меси, втомлений батько не хотів брати учать у розпаковуванні подарунків, мовивши: «Добре, що це вже останній рік». Бувши чутливою, дівчинка пішла в свою кімнату і розплакалася, але швидко зібралася та, сповнена радості, повернулася і стала втішати тата. Папа зазначив, що тієї ночі, «коли Ісус з любові став слабким немовлям, вона стала сильною духом», бо «вийшла з в’язниці свого егоїзму». Від того часу вона скеровувала всю свою ревність на інших, «щоби вони знайшли Бога», і замість того, щоби шукати втішення для себе, старалася «втішати Ісуса, дбаючи про те, що Його любили».

Безмірність Божого милосердя

Далі Святіший Отець вказав на те, що ця ревність святої Терені була звернена на грішників, на «далеких», на що вказує другий епізод. Дівчина дізналася про одного злочинця, засудженого до страти через жорстокі вбивства, який не хотів перед виконанням вироку приступити до таїнства покаяння. Тож вона почала ревно молитися за його навернення, щоби він зробив принаймні малий знак покаяння. Наступного дня вона прочитала в газеті, що за мить перед тим, як покласти голову на плаху, в’язень обернувся, несподівано вхопив розп’яття, яке поруч тримав священик, і тричі поцілував Ісусові рани.

Сила заступництва

«Ось у чому полягає сила заступництва, спонукувана любов’ю, ось двигун місії», – підсумував Папа, зауваживши, що місіонерами, покровителькою яких є свята Тереза від Дитятка Ісуса, «є не лише ті, хто рушає в далеку дорогу, вивчає нові мови, чинять добрі діла і вправно проповідують». Ними є кожен, хто на тому місці, де перебуває, «живе як інструмент Божої любові», хто робить все можливе для того, щоби «завдяки його свідченню, молитві та заступництву» туди приходив Ісус.

«В цьому полягає апостольська ревніть, яка, не забуваймо про це, ніколи не діє шляхом прозелітизму чи примусу, ніколи, але через привабливість. Віра народжується з привабливості. Християнами не стають, бо кимось примушені, а через те, що до них торкнулася любов», – сказав Святіший Отець, наголошуючи, що перше, ніж різних засобів, методів і структур, «які часто відволікають від суттєвого», Церква потребує сердець, як у святої Терені, що «притягаються до любові та наближають до Бога».