Діла милосердя лежать у серці нашої віри в Бога. На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час першої в цьому році Святої Меси за участю груп вірних, яку він очолив 7 січня 2016 р. в каплиці ватиканської резиденції «Дім святої Марти». Коментуючи читання з першого Послання святого Апостола Івана, який закликав вірних «перебувати у Господі», він зазначив, що слід остерігатися всього того, що віддаляє нас від Бога, Який воплотився задля нас.

За словами Святішого Отця, християнин – це той, хто «перебуває в Бозі» і «піддається проводові Святого Духа». У цьому контексті святий Іван перестерігає читачів, що не кожному духові слід вірити, але «випробовувати духів, щоб зрозуміти, чи вони дійсно походять від Бога». Але що це означає? Як пояснив проповідник, мова не йде про дослідження «привидів», але про те, щоби придивитися до того, «що відбувається у своєму серці», що є коренем того, «що я тепер відчуваю», чи воно походить від Бога, чи від антихриста.

Духом, який віддаляє нас від «Божого Духа, Який дає нам змогу перебувати у Господі», проповідник назвав дух зісвітчення. Яким, отже, є критерій для того, «щоби розпізнавати те, що діється в моїй душі?». Апостол каже: «Кожен дух, який розпізнає Ісуса Христа, що прийшов у тілі – від Бога, а кожен дух, який не визнає Ісуса, не є Божим».

«Критерієм є Воплочення, – сказав Папа. – Я можу багато-що відчувати всередині, навіть добрі речі, хороші ідеї. Але якщо ці добрі ідеї, ці почуття не ведуть мене до Бога, який прийняв тіло, не ведуть мене до ближнього, до брата, то вони не від Бога. Ось чому святий Іван розпочинає цей уривок свого листа словами: Такою є заповідь Божа: щоб ми вірили в ім’я Сина Його Ісуса Христа та любили одні одних».

За словами Святішого Отця, ми можемо розробляти різні душпастирські плани, уявляти різні методи, щоб наблизити інших до себе, але «якщо не повторюватимемо шлях Бога, Який прийняв тіло, Божого Сина, Який став людиною, аби прямувати вперед разом з нами, то ми зовсім не ступимо на дорогу доброго духа».

Папа зауважив, що ми іноді зустрічаємо людей, про яких говорять, що вони є «духовними». Але підтвердженням того, що мова йде про «Божого духа», завжди є діла милосердя. Отож, служіння ближньому, який має якусь потребу, навіть якщо йдеться «про пораду або ж про потребу бути вислуханим», є знаком того, що ми «йдемо шляхом доброго духа, тобто, дорогою воплоченого Божого Слова». «Просімо у Господа благодаті, – підсумував Святіший Отець, – добре розпізнавати те, що діється в нашому серці, що нам подобається робити, що мене якнайбільше зворушує: чи це Божий Дух, Який веде мене до служіння ближнім, чи дух світу, який обертається довкола мене, мого егоїзму, замкненості, тощо?..».