Приймаючи делегацію Міжнародної Федерації Асоціацій лікарів-католиків (FIAMC), Папа Франциск поділився думками про покликання лікаря-католика, заохотивши слухачів бути свідками братерської любові та євангельського співчуття

«Ви покликані стверджувати центральне місце хворого як особи, та його гідність з невід’ємними правами, першим з яких – право на життя». На це звернув увагу Папа Франциск, приймаючи у понеділок, 28 травня 2018 р., делегацію Міжнародної Федерації Асоціацій лікарів-католиків. Зустріч відбулася напередодні 25-го Конгресу Федерації, що від 30 травня до 2 червня відбуватиметься в столиці Хорватії Загребі на тему: «Сакральність життя та медична професія від Humanae Vitae до Laudato si'».

Католицька ідентичність не є перешкодою для співпраці

Промовляючи до лікарів-католиків, Святіший Отець звергнув увагу на те, що їхнє визначення зобов’язує до «постійного духовного, морального та біоетичного формування, аби впроваджувати євангельські принципи в медичну практику», розпочинаючи від взаємин з пацієнтами, завершуючи «місіонерською діяльністю задля покращення умов охорони здоров’я населення на периферіях світу»:

«Католицька ідентичність не компрометує вашої співпраці з тими, хто з іншої релігійної перспективи чи без якогось віровизнання, визнають критерієм своєї діяльності гідність і винятковість людської особи. Католицька Церква виступає на захист життя, її турботою є, аби ніщо не було проти життя в дійсності конкретного існування, яким би воно слабким, беззахисним чи недорозвинутим не було», – підкреслив Папа.

Глава Католицької Церкви зазначив, що «вірність і послідовність» різних асоціацій, що входять до цієї Федерації, є «добре відомою». І завдяки цьому критерієві вони є «співробітниками» в місії Церкви «підтримувати та захищати людське життя від його зачаття до природного завершення», дбати про «якість життя, пошану до слабких та гуманізацію медицини».

Утверджувати центральне місце людської особи

Як зауважив Святіший Отець, згадана вірність спричинює чимало труднощів та в деяких обставинах вимагає «чимало мужності». Адже і медичну сферу заторкнув поступ «технократичної культурної парадигми, поклоніння необмеженій людській могутності та практичного релятивізму, згідно з яким все стає неважливим, якщо не служить власним інтересам».

«Перед обличчям цієї ситуації, ви покликані стверджувати центральне місце хворого як особи та його гідність з невід’ємними правами, першим з яких є право на життя. Слід протистояти тенденції применшування хворого до рівня машини, яка потребує ремонту, без пошани до моральних принципів, та визискування найслабших, відкидаючи немов непотріб те, що не відповідає ідеології ефективності та прибутку», – наголосив Папа.

За словами Глави Католицької Церкви, захист «особового виміру хворого» є суттєвим для «гуманізації медицини». А тому він заохотив об’єднання лікарів-католиків у відповідних країнах та на міжнародному рівні брати активну участь в дискусіях, які стосуються законодавства щодо «морально чутливих тем», таких як переривання вагітності, закінчення життя та генетична медицина.

«Нехай також не забракне вашого дбання про захист свободи сумління, лікарів та всіх медичних працівників. Неприйнятним є, щоб ваша роль применшувалася до простого виконавця волі хворого чи вимог медичної системи, в якій працюєте», – підкреслив Святіший Отець.

Бути лікарем-католиком спонукає до свідчення

Скеровуючи свою думку до Конгресу Федерації, проведення якого заплановане в Загребі, та до його теми, Папа зауважив, що це також є «знаком конкретної участі в житті та місії Церкви». За його словами, сьогодні «є необхідним та невідкладним, аби діяльність лікаря-католика представлялася з характерною ясністю» в тому, що стосується свідчення. Для цього важливим є також те, щоб діяльність асоціацій «була міждисциплінарною та залучала інші церковні дійсності».

«Дорогі брати й сестри, – підсумував Папа, – багато людей дивляться на вас і на ваші діла. Ваші слова, жести, поради та рішення мають відлуння, яке виходить за межі вузько професійної сфери та стає, якщо є послідовними, свідченням віри, якою живете. Професія, таким чином, підноситься до рівня справжньої та властивої апостольської діяльності».