Папа Франциск відповів на запитання молоді з французької дієцезії Вів’є, яка здійснила незвичайну прощу до Аргентини

Незвичайний і незабутній досвід пережила група юнаків і дівчат з французької дієцезії Вів’є: протягом місяця вони перебували в аргентинській дієцезії Ріохи, прямуючи слідами свідчення віри свого земляка отця Ґабріеля Жозе Ружеро Лонжевіля, що 1976 року був вбитий з ненависті до віри під час диктатури. Він надихався навчанням єпископа Енріке Анхеля Анхелеллі Карлетті, разом з яким незадовго буде беатифікований.

Зустріч з Папою

В понеділок, 29 жовтня 2018 р., молодь, що провернулася з Аргентини, прийняв Папа Франциск. Під час зустрічі він вручив їм заздалегідь приготовану промову, в якій коротко підсумував сенс того, що пережили ці юнаки і дівчата: «Ставати слугами та друзями Господа, приймаючи ризик місії, до якої Він кличе». Глава Католицької Церкви згадує про приклад мучеників, навчання яких молоді французькі католики прагнуть наслідувати, повертаючись додому, а тому заохочує їх просити допомоги у Святого Духа для того, щоб бути «будівничими мостів між людьми» та ставати «ближніми для представників пораненого й відкиненого людства, роблячи видимою любов Отця та радість Євангелія».

Діалог юнаків і дівчат зі Святішим Отцем

Вручивши гостям приготовану промову, Святіший Отець віддав перевагу тому, щоби поспілкуватися з юнаками й дівчатами, відповідаючи на їхні запитання, що визріли під час цього тривалого паломництва. Діалог відбувався іспанською мовою. Вони запитували Папу про те, як прийняти поставу слухання Божого слова, як молитися, як підтримувати життя, відкрите на інших у світі, де люди зосереджені на собі, які стосунки слід підтримувати з Церквою та яким є пріоритетний спосіб євангелізації.

Боже слово і молитва

Відповідаючи на запитання про Боже слово, Святіший Отець зазначив, що убогі краще його розуміють, бо не ставлять перед ним жодних бар’єрів, мають відкрите серце, щоб його прийняти. «Боже слово, – сказав він, – не чуємо лише вухом: воно входить через вухо, але чуємо його серцем».

Папа підкреслив, що молитися разом робить молитву сильнішою, але іноді бувають хвилини, коли потрібно перебувати з Богом віч-на-віч. Але це лише фізична самотність, бо в цей час ми повинні відчувати, що «вся Церква зі мною, вся спільнота перебуває зі мною».

Три форми діалогу

За словами Святішого Отця, важливо й надалі жити в спільноті, навіть повертаючись до щоденної рутини. Важливо зіставлятися, згадувати та оновлювати досвід. Потрібно надавати належне цінування взаєморозумінню, співпраці, спільній молитві. «Діалог для формування групи повинен бути діалогом, який відбувається за допомогою розуму, аби знати, про що говорите, серця та рук».

Радість євангелізації

Ділячись думками про євангелізацію, Папа сказав, що її слід здійснювати з радістю, «євангелізувати в дорозі». За його словами, неможливо бути «сумними знеохоченими євангелізаторами, що носять кислі міни». В цьому контексті Святіший Отець згадав про о. Лонжевіля та єпископа Анхеллелі. Він розповів, що цей єпископ проповідував духовну віднову в 13 червня 1973 року, коли його обрано провінційним настоятелем. «Я зустрівся з ним тоді і зрозумів таку пораду: треба мати вухо для того, щоб слухати Боже слово та вухо, щоб чути сій народ. Не існує “лабораторної євангелізації”, євангелізація завжди вимагає контакту з Божим людом і Божим словом».