Папа до Неокатехуменальної дороги: Місія є пріоритетом Церкви
  • Суб, 05/05/2018 - 21:49

Ми часто дякуємо Богові за Його дари, і це добре. Але ще краще дякувати Богові за те, яким Він є, бо Він – це Бог, вірний в любові, а Його доброта не залежить від нас. На це звернув увагу Папа Франциск, промовляючи до учасників святкувань 50-річчя прибуття Неокатехуменальної дороги до Риму, яке у суботу, 5 травня 2018 р., відбулося на околиці Риму Тор Верґата за участю 150 тисяч представників з усього світу.

Святіший Отець приєднався до святкового збору, який готувався до зустрічі з ним, співаючи пісні та слухаючи катехизу ініціатора та міжнародного координатора Дороги Франсіско Хосе Ґомеса Арґуельйо, відомого як Кіко Арґуельйо. Після прибуття Папи, Кіко Арґуельйо представив присутніх, почергово називаючи країни та ієрархів, які супроводжували делегації. Між ними були також 800 учасників Дороги з України, які прибули разом з владиками Міланом Шашіком та Нілом Лущаком, Єпархом та Єпископом-помічником Мукачівської Греко-Католицької Єпархії, Леоном Дубравським і Радославом Змітровічем, Ординарієм і Єпископом-помічником Кам’янець-Подільської дієцезії, та Яном Собіло, Єпископом-помічником Харківсько-запорізької дієцезії.

Далі зустріч продовжилася Літургією слова, під час якої прочитано уривок з 28 глави Євангелії від Матея, після чого до присутніх промовив Папа Франциск, подякувавши їм за те, що вони «прийняли Господній поклик жити Євангелієм та євангелізувати», окремо дякуючи тим, хто півстоліття тому започаткував Неокатехуменальну дорогу.

В цьому контексті Папа звернув увагу на те, що «п’ятдесят» – це «важливе число» в Святому Письмі: п’ятдесятого дня після воскресіння на апостолів зійшов Святий Дух, а ще в Старому Завіті Бог поблагословив 50-й рік як «святий рік», який був роком звільнення та повернення пригноблених. «І тепер, після 50-ти років Дороги, – додав він, – чудово, коли кожен з вас скаже: Дякую, Господи, за те, що ти мене дійсно визволив; бо в Твоїй Церкві я віднайшов свою родину; бо в Твоєму Хрищенні старі речі проминули і втішаюся новим життям; бо через Дорогу Ти показав мені шлях, щоб відкрити ніжну любов Небесного Отця».

Беручи до уваги подячний контекст цієї зустрічі, Наступник святого Петра наголосив, що це прекрасно «дякувати Богові за Його любов та Його вірність». «Ми часто дякуємо Йому за Його дари, за те, що Він нам дає, і це добре. Але ще краще дякувати Йому за те, Ким Він є, бо Він є Богом, вірним у любові. Його доброта не залежить від нас. Що би ми не скоїли, Бог не перестає вірно нас любити», – наголосив Святіший Отець, підкреслюючи, що в цьому – «джерело нашої надії та велике життєве утішення».

Окрему подяку Глава Католицької Церкви склав учасникам Неокатехуменальної дороги за їхнє місійне спрямування, поділившись кількома думками про місію та євангелізацію, що «сьогодні є пріоритетом Церкви». Бо місія означає «давати голос вірній Божій любові», даруючи іншим те, «що ми отримали». Вона є сповненням заклику, що прозвучав у читанні з Євангелії: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи» (Мт 28,19)

Папа зупинився на кожному з цих слів Христового заклику. «Ідіть». Насамперед, місія вимагає, аби вирушити в дорогу. В житті існує сильна спокуса «залишатися на місці та не ризикувати». Але Ісус закликає християн бути тими, хто виходить назовні, тими, хто є «паломниками у світі, шукаючи брата, який ще не пізнав радості Божої любові».

Що потрібно, аби іти? Слід бути «легкими», неможливо забрати з собою всі домашні речі. Коли Бог виводив Свій народ з Єгипту, той вирушив з єдиним багажем «уповання на Бога». Подібно й Ісус ходив стежками Святої Землі, «не маючи, де прихилити голову». І такого стилю Він очікує від Своїх.

«Щоб іти, потрібно бути легкими. Щоб звіщати, потрібно зрікатися. Лише та Церква, яка зрікається світу, добре звіщає Господа. Лише визволена з кайданів могутності та грошей Церква, вільна від тріумфальності та клерикалізму, вірогідно свідчить про те, що Христос визволяє людину. І той, хто задля Його любові навчиться відмовлятися від проминаючих речей, приймає отой великий скарб, яким є свобода», – сказав Папа, звернувши також увагу на те, що Господь не каже: «Іди ти, а потім – ти», але: «Ідіть». Справжнім місіонером є той, хто здатний іти разом з іншими, а цього мистецтва «слід щоденно навчатися».

Воскреслий Ісус каже: «Зробіть учнями». Святіший Отець звернув увагу на те, що Він не каже: здобудьте, завоюйте, але «зробіть учнями». Це означає «ділитися з іншими отриманим даром, зустріччю любові, яка перемінила життя».

«Місія означає повертатися до учнівства разом з новими Ісусовими учнями, – сказав Папа. – Означає наново відкривати себе Церквою, що є ученицею. Так, Церква є вчителькою, але вона не може бути вчителькою, якщо спочатку не є ученицею, подібно, як не може бути матір’ю, якщо спершу не є донькою. Такою є наша мати: смиренною Церквою, донькою Небесного Отця та ученицею Вчителя, щасливою бути сестрою людства». Саме в цьому, як наголосив Наступник святого Петра, полягає сила звіщення: не у переконливих аргументах, але в «житті, яке приваблює», не в здатності нав’язувати себе іншим, але готовності служити.

Ісус заповідає послідовникам іти та зробити учнями «всі народи». Це вказує на те, що в «Його серці є місце для всіх народів». Бо коли даруємо любов, «вона не зменшується, а помножується». Отож, вирушати на місію слід з думкою про те, що це дорога додому, бо «Господь є “домашнім” серед кожного народу, а Його Дух вже посіяв зерно» ще перед прибуттям місіонера. Тож звертаючись до місіонерів, Папа закликав:

«Любіть культури й традиції народів, не застосовуючи заздалегідь встановлені моделі. Не починайте від теорій і схем, але від конкретних ситуацій: тоді Святий Дух формуватиме звіщення згідно зі Своїм часом та способом. А Церква зростатиме за Його образом: об’єднана в розмаїтті народів, дарів і харизм».

Підсумовуючи, Святіший Отець наголосив, що харизма Неокатехуменальної дороги є «великим даром для Церкви нашого часу», закликаючи дякувати Богові за ці півстоліття. «А дивлячись на Його батьківську, братню й сповнену любові вірність, ніколи не втрачайте надію», – закликав Папа, поблагословивши та вручивши місійні хрести настоятелям 34-х нових «missio ad gentes» – євангелізаційних осередків у різних містах світу.

Такі осередки складаються із чотирьох, зазвичай, багатодітних родин, священика, семінариста та двох неодружених жінок. На запрошення місцевого єпископа, вони звіщають Євангеліє в секуляризованих середовищах або на теренах, де присутність Церкви ще є незначною.

Крім того, 25 спільнот Неокатехументальної дороги з парафій Римської дієцезії отримали від Папи Франциска доручення на місійну діяльність у парафіях периферії Риму, настоятелі яких звернулися з проханням про допомогу, аби достукатися до людей, які віддалилися від віри.

Зустріч завершилася подячною піснею «Тебе, Бога, хвалимо» та Апостольським благословенням.