Сміливе рішення

Святіший Отець пригадав цікавий епізод з життя Пія ХІ: відразу після свого обрання на Петрів Престол і вибору Папського імені, він вирішив уділити благословення «Urbi et Orbi» із зовнішньої лоджії базиліки Святого Петра, яку три його попередники не використовували від 1870 року, коли Королівство Італії захопило Рим. Рішення новообраного Папи вийти не на внутрішню лоджію, розміщену в межах ватиканських мурів, а на зовнішню, звернену до людей та до Риму, вказувало на його бажання вирішити Римське питання, тобто протистояння між італійським урядом та Святим Престолом, що завершилося підписанням у 1929 році Латеранських угод.

Бог хоче обійняти всіх Своєю любов’ю

Папа Франциск підкреслив, що це рішення Пія ХІ нагадує нам, що «потрібно відкрити, розширити горизонт служіння до вимірів світу», щоб досягти кожну людину, яку Бог хоче обійняти Своєю любов’ю немов Свою дитину. В цьому контексті він закликав духовенство, що мешкає в Папській Ломбардській Семінарії, не залишатися «забарикадованими в ризниці» і не створювати закритих груп, що дають почуття комфорту і безпеки. «Існує світ, який чекає на Євангеліє, – наголосив він, – і Господь бажає, щоб його пастирі підпорядковувалися Йому, несучи в своїх серцях і на своїх плечах сподівання і тягарі пастви». Папа додав, що душпастирі повинні мати відкриті, співчутливі й милосердні серця; а їхні руки повинні бути працьовиті й щедрі, «руки, які задля любові брудняться і раняться, як в Ісуса на хресті. Тоді служіння стає благословенням від Бога для світу».

Не залишатися на рівні теорії

Наступник святого Петра закликав студентів, що навчаються в Папських університетах, не залишатися на рівні теорії, бо «нікому не потрібна Церква, яка має багато чого сказати», але чиї слова не торкаються конкретного життя людей. «Щоб мати слова життя, –пояснив він, – необхідно підпорядкувати знання Святому Духові в молитві, а потім наближатися до конкретних ситуацій Церкви і світу. Потрібне свідчення життя: будьте священиками, що горять бажанням нести Євангеліє на вулиці світу, у квартали та помешкання, особливо, в найбідніші і найбільш забуті місця».

Плекати місіонерське серце

Свою першу урочисту проповідь Папа Ратті виголосив під час Святої Меси у неділю П’ятидесятниці 1922 року, коли Конгрегація Propaganda fide (теперішня Конгрегації євангелізації народів) відзначала своє 300-річчя. У цій проповіді, присвяченій місії, Папа Пій ХІ закликав кожного запитати себе: «Що я можу запропонувати Господу?». «Це гарне запитання, – зауважив Папа Франциск, звертаючись до учасників аудієнції, – яке ви можете застосувати до всього, що робите тепер, щоб приготуватися до своєї місії». Він додав, що це запитання, допомагає ставити в центр не себе самих, свої бажання чи кар’єру, а служіння іншим. «Часто, навіть тут, в Італії, церковні дискурси зводяться до безплідної внутрішньої діалектики між тими, хто є новаторами, і тими, хто консерватори, між тими, хто віддає перевагу одному політикові, а хто іншому, і забувається основний момент: бути Церквою, щоб жити і поширювати Євангеліє. Не хвилюймося про маленькі присадибні ділянки, бо існує цілий світ, спраглий Христа», – наголосив Святіший Отець, закликаючи священиків плекати в роки свого навчання в Римі відкрите й місіонерське серце.

Бути чутливими до страждань народу

Наступник святого Петра процитував одну із соціальних енциклік Пія XI Quadragesimo anno: «Боляче дивитися, що в наш час відбувається не лише концентрація багатства, а накопичення величезної влади, деспотичного володіння економікою в руках небагатьох. […] Ця влада стає деспотичною, більше ніж будь-коли, у тих, хто, тримаючи гроші в руках, є господарями; тому вони, певним чином, є розподілювачами самої крові, на якій живе економічний організм, і мають у своїх руках, так би мовити, душу економіки» (Quadragesimo anno, 105-106).

Папа Франциск підкреслив, що ці слова є актуальними і тепер, «коли прірва між небагатьма багатими та багатьма бідними стає дедалі ширшою». Він зазначив, що в цьому контексті нерівності, яку посилила пандемія, душпастирі повинні бути як «знаками та знаряддями сопричастя людей з Богом та одних з одними», тому вони мусять викорінювати нерівності й бути уважними до страждань народу, «компетентними та мужніми в піднесенні пророчих слів в ім’я безголосих».

Мріяти про красу Церкви

«На вас чекають великі завдання. Аби їх досягти, я заохочую вас просити в Бога дару мріяти про красу Церкви: Церква є прекрасною. Мріяти про італійську Церкву завтрашнього дня, більш вірну духові Євангелія, вільнішу, більш братерську та радіснішу в свідченні Ісуса, натхненну бажанням досягнути тих, хто не пізнав “Бога всякої розради” (2 Кор 1,3). Про італійську Церкву, яка плекає сопричастя, сильніше за будь-яку відмінність, Церкву, яка ще більше любить бідних, в яких присутній Христос». – наголосив на завершення Папа Франциск.