Святий Павло міг євангелізувати безупинно, тому що його серце отримувало силу від Святого Духа. Саме таке серце, заякорене у Святому Дусі, повинен мати християнин, а не хитке серце, яке не зупиняється на місці. Такими думками, у світлі біблійних читань, поділився Папа Франциск під час Святої Меси, яку він очолив у понеділок, 19 травня 2014 р., в каплиці «Дому святої Марти».

Читаючи розповіді з Книги Діянь Апостолів про подорожі й проповідування Апостола Народів, можемо зауважити, що він мав «стійке серце», але «перебував у постійному русі». Він проповідував, мусів переховуватися та втікати від тих, які хотіли його вбити, або ж переконувати поган, які вважали його божеством задля здійснених чудес, що він є звичайною людиною. І ми, за словами Святішого Отця, також живемо серед безлічі найрізноманітніших подій, які спонукають нас рухатися з одного місця на інше...

Саме в таких ситуаціях і потрібна «благодать мати стійке серце, як у святого Павла: щоб не нарікати на переслідування, він вирушив до іншого міста; розпочав проповідувати, зцілив хворого, усвідомивши, що в цієї людини достатньо віри, щоб бути зціленою, заспокоїв екзальтований натовп, який хотів принести йому жертву, проголошував, що існує лише один Бог, послуговуючись їхньою релігійною термінологією. Одна справа йшла за іншою. А це походить тільки із заякореного серця», – зауважив проповідник.

Отож, де перебувало серце святого Павла, щоб протягом короткого часу змогти переживати багато змін та виходити назустріч новим ситуаціям? Відповідаючи на це запитання, Папа пригадав Ісусові слова про те, що Святий Дух, посланий Отцем, «навчить всіх речей» та «пригадає усе те», про що Він навчав. Отож, за словами проповідника, серце святого Павла «заякорене у Святому Дусі». Тому, якщо і ми бажаємо віднайти «стійкість у своєму житті», то мусимо звертатися до Святого Духа, якого носимо у своєму серці, отримавши його у Хрищенні.

«Можемо сьогодні запитати себе: а яким є моє серце? Може, це серце непостійне, яке перелітає з одного місця на друге, немов метелик, постійно захоплюючись чимось новим?.. Може воно в безперервному русі... А може це серце лякається життєвих подій, тому й ховається і боїться свідчити Ісуса Христа? Чи воно сміливе, а може перелякане й постійно намагається сховатися? Про що дбає наше серце? До якого скарбу воно прив’язане? Чи може це серце зосереджене на створіннях, на проблемах, які ми всі маємо? Це серце зосереджене на ідолах буденності, чи у Святому Дусі?», – запитував Папа, наголосивши, що лише Святий Дух може «дати стійкість нашому серцю» перед обличчям різних подій та випробувань.

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va