«Я думав, що ця зустріч відбудеться так, як дві попередні, що їх ми мали у Кастель Ґандольфо, у капітульній залі, сам-на-сам із сестрами, але, признаюсь вам, що я не маю сміливості вигнати кардиналів», – цим жартом Папа Франциск розпочав свою промову під час відвідин клявзурового монастиря сестер Кларисок в Ассізі 4 жовтня 2013 року. Папа спершу подякував за теплий прийом та за молитву сестер за Вселенську Церкву.

У своєму слові Вселенський Архиєрей зазначив, що, коли якась сестра-монахиня посвячує своє життя Господеві у клявзуровому, тобто затворницькому монастирі, то стається переміна, яку дуже важко усвідомити. Ми звикли думати, що така сестра ізолюється від інших людей, залишається наодинці з Господом, провадить аскетичний, покутничий спосіб життя. Але це не є життєва дорога клявзурової сестри-монахині, як також і не християнина. Цей шлях завжди проходить через Ісуса Христа, Який є «центром вашого життя, покути, спільнотного життя, вашої молитви і також універсальності молитви». Коли особа крокує шляхом споглядання Ісуса Христа, молитви і покути з Господом Ісусом, тоді стає дуже гуманною. За словами Єпископа Риму, сестри-монахині покликані мати цю велику людяність, як людяність Матері Церкви; розуміти життя, бути особами, які розуміють людські проблеми, які вміють прощати, які вміють просити у Бога за інших людей. А говорячи про знак справжньої клявзурової сестри, Папа Франциск наголосив на радості, додаючи: «Мені стає сумно, коли зустрічаю сестер-монахинь, які не вміють радіти. Може й посміхаються, але з посмішкою бортпровідника, не із посмішкою радості, яка випливає із серця».

Далі Святіший Отець пригадав, що того дня вранці під час Святої Меси він говорив про святого Франциска, який вдивлявся у розп’яття Ісуса, на якому Божий Син зображений з широко розплющеними очима, з ранами, що кровоточать. Саме ця дійсність, дійсність Ісуса Христа, є предметом споглядання для кожної сестри-монахині. Як гарно, коли до розмовниць клявзурових монастирів приходять люди, щоб попросити про молитву і розповісти про свої проблеми. Можливо, сестра нічого особливого й не відповість, але вона скаже слово, яке почерпнула із споглядання Ісуса Христа, вона зрозуміє проблему, оскільки вона є експертом із людяності. «Таким є ваш шлях: не надто духовний», – повчав Папа сестер-монахинь Кларисок, додаючи, що справжня духовність є дорогою з Ісусом Христом, Який є Богом і людиною, Який став людиною задля нас. Папа наголосив, що Церква прагне, щоб богопосвячені особи у клявзурових монастирях були матерями, тобто, щоб давали життя іншим. «Коли ви молитеся за священиків, за семінаристів, ви маєте з ними материнські стосунки; молитвою ви допомагаєте їм ставати добрими пастирями Божого народу».

У другій частині своєї промови Єпископ Риму заторкнув тему спільнотного життя. «Прощайте, терпіть одні одним, бо життя у спільноті не є легким. Диявол усіма способами намагається розділити», – наголосив Папа Франциск, закликаючи також до того, щоб дбати про дружні стосунки між усіма у спільноті, про родинні стосунки, про любов між собою. «Щоб монастир не був чистилищем, але щоб був родиною!» Проблеми є і будуть, але, як у родині, необхідно їх вирішувати з любов’ю. «Дбайте про спільнотне життя, бо коли життя в спільноті є родинним, то у ній є Святий Дух», – підкреслив Святіший Отець.

А на закінчення він підсумував: «Я бажав вам сказати ось дві речі: споглядання завжди, завжди з Ісусом Христом, Богом і Людиною. І життя у спільноті завжди із великим серцем». Папа запевнив сестер-монахинь, що молить Господа про радість для них, про ту радість, яка зроджується із правдивого споглядання Ісуса Христа і від доброго спільнотного життя.

Текст із сторінки сайту Радіо Ватикану