Папа Франциск очолив подячну Службу Божу за дар канонізації Івана Павла ІІ

Сьогодні, 4 травня 2014 року, тиждень після зарахування до лику святих Католицької Церкви Римських Понтифіків Івана ХХІІІ та Івана Павла ІІ, Святіший Отець Франциск очолив подячну Службу Божу за дар канонізації Папи Івана Павла ІІ у храмі Святого Станіслава, де здійснюється душпастирство поляків Риму.

Свою проповідь Вселенський Архиєрей побудував на літургійних читаннях, призначених Римо-Католицькою Церквою на цю неділю, у яких розповідалося про святого Апостола Петра, який сміливо звіщав про воскресіння Христове та утверджував братів у вірі. За словами Папи, святий Петро є міцною опорою християнської спільноти, адже оснований на Скелі, Якою є Христос. «Таким був Іван Павло ІІ, – мовив далі проповідник, – правдивим каменем, закріпленим на великій Скелі».

Далі Єпископ Риму пригадав, що метою цієї молитовної зустрічі є подяка Господу Богу за дар канонізації Івана Павла ІІ, сина польської землі, який понад 80 разів особисто був у цьому храмі поляків у Римі. Він приходив сюди в різних моментах власного життя та життя Польщі. В час смутку та зневіри, коли усе видавалось втраченим, він не втрачав надії, бо його віра та надія були закріплені у Бозі. Таким чином, він був тим каменем, скелею для місцевої спільноти поляків у Римі.

«Ви, дорогі брати та сестри, – звернувся Папа Франциск до присутніх на Службі Божій, – є частиною народу, який продовж своєї історії переніс великі випробування. Польський народ добре знає, що для того, аби увійти у славу, необхідно перейти через терпіння та хрест. Знає, не тому, що вивчав про це, але тому, що пережив. Святий Іван Павло ІІ, як гідний син своєї батьківщини, слідував цим шляхом». Далі Святіший Отець заохотив кожного запитати себе: «Чи ми готові йти цим шляхом?»

Він пригадав, що ми на цій землі повинні поводитись, як подорожуючі, але не, як ті, що блукають навмання і не мають конкретної цілі, а, як ті, що добре знають, куди вони прямують. Пригадавши про двох учнів Ісуса, які йшли в Еммаус, Вселенський Архиєрей зазначив, що, йдучи в напрямку до Еммаусу, вони були блукаючими, подорожуючими без цілі, однак, коли повертались, то стали свідками надії, якою є Христос, адже на своєму шляху вони зустріли Спасителя, Воскреслого Подорожуючого.

На закінчення Папа зазначив, що також і ми можемо стати «воскреслими подорожуючими»: «Якщо Його Слово розпалює наше серце і Його Євхаристія відкриває нам очі на віру і живить нас надією та милосердною любов’ю. Також і ми можемо крокувати поруч із нашими братами та сестрами, які є сумними та зневіреними, і розігріти їхнє серце Євангелієм, і ламати з ними хліб братерства. Святий Іване Павле ІІ, допоможи нам бути «воскреслими подорожуючими». Амінь», – закінчив свою проповідь Святіший Отець Франциск.

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va