Християнин покликаний бути сміливим у своїй слабкості. На це звернув увагу Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він очолив вранці, 2 липня 2013 р., в каплиці резиденції «Дім Святої Марти». Коментуючи біблійний уривок, який розповідає про втечу Лота з родиною із Содоми та Гомори, і євангельську розповідь про бурю на морі, проповідник наголосив, що мусимо визнати, що ми є слабкими, а також мусимо втікати від гріха, не оглядаючись назад.

Повільність, оглядання назад, страх – такою, за словами Святішого Отця, може бути наша поведінка «в тяжких ситуаціях». По-перше, повільність Лота, який мав покинути місто перед тим, як воно було знищене, але робить це дуже повільно. Ангел спонукає його втікати, але на перешкоді цьому стоїть «нездатність порвати зі злом, з гріхом». Ми також часто буваємо рішучими, «але є щось, що тягне нас назад», і чинимо, як Лот, який навіть сперечається з ангелом.

«Дуже тяжко порвати з грішною ситуацією. Тяжко! Навіть подолати спокусу тяжко. Але Божий голос каже нам: Втікай! Ти не можеш боротися на тому місці, тому що вогонь і сірка тебе вб’ють. Втікай!», – сказав Папа, додаючи: «Свята Тереза від Дитятка Ісуса навчає нас, що іноді, під час деяких спокус, єдиною розв’язкою є втеча. І не слід соромитися цієї втечі, визнавати, що ми є слабкими й мусимо втікати».

Далі Святіший Отець зауважив, що ангел наказує Лотові і тим, хто втікає з ним, «не оглядатися назад», а втікаючи, дивитися лише вперед. Це – порада перемагати ностальгію за гріхом. Богом вибраний народ в пустелі мав усе необхідне, отримав обітниці, але мав також «ностальгію за єгипетською цибулею». Ця ностальгія нашіптувала, що там було дуже добре, кликала повертатися назад, так що забувалося, що «ця цибуля споживалася за рабським столом». Проповідник наголосив, що ми не повинні поводитися, як дружина Лота, але слід «відтяти будь-яку ностальгію за гріхом, тому що існує також спокуса цікавості».

«Перед обличчям гріха, – наголосив Папа Франциск, – слід втікати без ностальгії. Цікавість тут не потрібна, вона шкодить!» Іноді приходить думка спробувати, пізнати. Ні, слід втікати, така цікавість лише шкодить. «Втікати і не оглядатися назад! Ми слабкі, всі ми, і мусимо захищатися», – додав він.

Наступною поставою є страх. Апостоли з Ісусом в човні посеред моря... Раптом зірвалася буря і хвилі почали заливати човен, так що вони почали взивати: «Рятуй нас, Господи, бо гинемо!» За словами Святішого Отця, також і страх є диявольською спокусою: боятися іти вперед Господньою дорогою. Ми часто боїмося іти вперед, боїмося того, «куди Господь нас приведе», але страх «не є добрим порадником». Проповідник пригадав, що Ісус багато разів заликав: «Не бійтеся!».

Натомість, правильною поставою в таких ситуаціях є співпраця з благодаттю Святого Духа. «Перед обличчям гріха, ностальгії та страху» ми повинні звертатися до Господа Бога, як це зробили апостоли: «Господи, рятуй нас». Як наслідок, буря стихла, а їх огорнув подив, подив від нової зустрічі з Ісусом. «Не будьмо нещирими, літеплими християнами, але – стійкими, відважними. Так, ми слабкі, але ми повинні бути сміливим в нашій слабкості. А ця сміливість часто мусить виражатися й у втечі, у не огляданні назад, щоб не впасти у шкідливу ностальгію. Не боятися і завжди дивитися на Господа», – закликав Папа Франциск.

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va