Папа Франциск в Болівії про різні виміри спільного добра
  • Чтв, 09/07/2015 - 19:04

«Кожен з нас, тут присутніх, по-своєму бере участь в покликанні працювати над спільним добром», – сказав Папа Франциск до представників влади, дипломатичного корпусу, світу політики, культури та волонтерства Болівії, зустрічаючись з ними у четвер, 8 липня 2015 р., ввечері, в катедральному соборі Ла-Пас, пригадавши, що п’ятдесят років тому Другий Ватиканський Собор окреслив спільне добро, як «збір умов суспільного життя, що дають змогу як групам, так і окремим членам, швидше і повніше досягнути власне вдосконалення».

Святіший Отець побажав, аби зусилля, спрямовані на шукання спільного добра, допомагали також «зростати в шануванні людської особи, як такої, з її фундаментальними й невід’ємними правами, спрямованими на її цілісний розвиток, суспільний мир, тобто, до стабільності і безпеки». А це, у свою чергу, вимагає, щоб багатства розподілялися належним чином, аби діяла розподільча справедливість.

Далі Глава Католицької Церкви вказав на те, що «природне довкілля тісно пов’язане із суспільним, політичним та економічним середовищем», що спонукає закладати основи «інтегральної екології», яка включає «всі загальнолюдські виміри», аби змогти розв’язати великі суспільно-екологічні проблеми наших днів. А оскільки все між собою пов’язане, «ми потребуємо одні одних».

«Якщо політика буде опанована фінансовими спекуляціями або економікою, яка керується виключно технократичною та утилітаристською парадигмою максимального виробництва, не вдасться навіть зрозуміти, ні, тим більше, розв’язати, великі проблеми, які бичують людство, – вів далі Святіший Отець. – потрібна також культура, частиною якої є не лише розвиток інтелектуальних здібностей людини в науках і здатність творити красу в мистецтві, але також місцеві народні звичаї, що також є культурою, з притаманною їм чутливістю щодо середовища, в якому вони зродилися та з якого вийшли, середовища, яке надає їм сенс».

Така культура, за словами Папи, вимагає також «морального виховання, яке розвиватиме наставлення солідарності і відповідальності між людьми». Слід також визнати «особливу роль релігій в розвитку культури і користь, яку вони можуть внести в суспільство». «Ми, християни, – пояснив він, – як учні Доброї Новини, є носіями послання спасіння, яке в собі самому має здатність облагородження людей, надихати до ідеалів, які можуть дати поштовх напрямним лініям, які виходять за межі індивідуальних інтересів, включаючи здатність до зречення на користі інших, до поміркованості й інших чеснот, які підтримують та об’єднують нас». Чеснот, які можна підсумувати у трьох заповідях: «не брехати, не красти і не лінуватися».

У цьому контексті Глава Католицької Церкви наголосив на необхідності бути уважними, оскільки людина набагато швидше призвичаюється до «середовища несправедливості, яке нас оточує». І навіть не зауважуємо, коли починаємо плутати «спільно добро» і «добробутом». Адже коли під «добробутом» розуміти матеріальний достаток, що є спонукою захищати часткові інтереси і не замислюватись  над іншими, то він стає носієм конфліктів та соціального роздроблення, породжуючи, зокрема, «зло корупції, яка знеохочує та завдає дуже багато шкоди». Спільне добро, натомість, «є чимось більшим від суми індивідуальних інтересів», тобто, переходом від «того, що найкраще для мене» до «того, що є найкращим для всіх», і містить в собі все те, що сприяє об’єднанню народу – спільні цілі, цінності та ідеали.

Відповідальність за те, щоб робити свій вклад у єдність і розвиток суспільства, як зауважив Святіший Отець,  лежить на всіх його складових частинах, а «свобода завжди є найкращим контекстом для того, щоб мислителі, громадянські об’єднання, засоби комунікації виконували своє завдання із захопленням та креативністю, служачи спільному добру». Свій внесок у це дають також і християни, адже «світло Христового Євангелія не є власністю Церкви», яка йому, радше, служить. «Віра, – зазначив єпископ Риму, – це світло, яке не засліплює, засліплюють ідеології, а не віра, це світло, яке не затуманює, але просвічує та спрямовує, шануючи сумління і історію кожної особи і кожного людського суспільства». Натомість, поняття релігійної свободи «пригадує нам, що віру не можна применшувати до чисто суб’єктивної сфери».

Серед різних суспільних дійсностей Папа виокремив родину, «якій з усіх сторін загрожуючи численні фактори»: домашнє насильство, алкоголізм, наркотики, безробіття, брак громадської безпеки, відмова відпохилих віком, ідеологічні колонізації. «Численні соціальні проблеми, – зауважив він, – розв’язуються у сім’ї, яка долає їх без галасу, тому, не підтримати родину означає залишити без захисту найбеззахисніших».

Ще одним аспектом, на який звернув увагу Святіший Отець, є те, що «країна, яка шукає спільне добро, не може закриватися у собі самій», адже «мережі взаємин зміцнюють суспільство». Сьогодні незамінним є розвиток дипломатії, для того, щоб «уникати конфліктів між братніми народами» та розвивати «вільний та відкритий діалог щодо існуючих проблем». Слід «будувати мости, а не мури», адже «всі питання, якими би тернистими вони не були, мають  спільні, розумні, чесні та тривалі розв’язки» і за жодних умов «не повинні ставати причиною агресії». Повідомляє Радіо Ватикан.