Віра та надія на зустріч з Ісусом є джерелом справжньої радості, тому дуже сумно, коли віруюча людина не має радості у серці. На це звернув увагу Папа Франциск у проповіді під час ранкової Святої Меси у каплиці «Дому Святої Марти» у Ватикані, де він проживає, у четвер, 26 березня 2015 року. На ці роздуми спонукали Святішого Отця біблійні читання, призначені Церквою на цей день.

Спершу проповідник зупинився над постаттю старозавітнього Авраама, який був радісним з приводу того, що Бог поблагословив його стати батьком численного народу. Авраам, який разом із своєю дружиною Сарою вже були похилі віком, повірив Божій обітниці про те, що стане батьком великого народу. Він відкрив своє серце для надії, яка наповнила його справжньою радістю.

Вказуючи на законовчителів, сучасних Ісусові Христу, Папа наголосив, що вони не розуміли радості, яка походить з обітниці, радості надії, радості союзу із Господом. Вони не вміли радіти, адже джерелом справжньої радості є віра. Батько Авраам вмів радіти, бо мав віру і був праведним у своїй вірі. Натомість законовчителі, які часто звинувачували Ісуса, втратили віру. Вони були вчителями Божого Закону, але – без віри. І навіть більше, вони втратили не лише віру, але навіть і те, що вважали ніби мають – Закон; адже серцем Закону є любов до Бога і до ближнього. На переконання Вселенського Архиєрея, законовчителі мали лише систему випрацюваних доктрин, які вони щодня вдосконалювали ще більше. Тому їх можна сміло назвати людьми без віри, без закону, прикованими до холодних доктрин казуїстичного характеру: це можна робити, а це ні, так можна вчинити, а так – у жодному разі…

В розмові з Ісусом вони запитували про жінку, яка була одруженою сім разів і була дружиною у сімох братів, не давши потомства жодному із чоловіків. Їх цікавило чиєю із сімох вона буде дружиною у вічності. Саме таким був їхній світ, світ абстракції, світ без любові, без віри і без надії, без довір’я і без Бога. Це й було причиною їхнього смутку. Вони не мали справжньої радості, хоча й може часто веселилися у свій спосіб, їхнє серце було закам’янілим. «Таким є життя без віри у Бога, без довір’я до Бога, без надії на Бога», – наголосив Єпископ Риму.

На закінчення проповідник зазначив, що дуже сумно бути християнином без радості. А її позбавлені ті, які не вірять у Бога і які не вірять по-справжньому, які механічно дотримуються приписів та сухої доктрини. «Без радості людина не є справжнім віруючим», – підкреслив Святіший Отець.