Папа Франциск зустрівся з дипломатичним корпусом при Святому Престолі
  • Пон, 08/01/2018 - 14:55

«У стосунках з цивільною владою Святий Престол не шукає нічого іншого, як сприяти духовному й матеріальному добробутові людської особи та підтримувати спільне добро», – наголосив Папа Франциск, приймаючи у понеділок, 8 січня 2018 р., дипломатичний корпус, акредитований при Святому Престолі, зазначаючи, що знаком дбання про це є також його Апостольські подорожі.

Глава Католицької Церкви зазначив, що ця щорічна зустріч є для нього нагодою засвідчити свою пошану народам, які представляють дипломати. Він подякував послам за плідні й постійні взаємини із Державним Секретаріатом та іншими Дикастеріями Римської Курії, «що свідчить про зацікавлення з боку міжнародної спільноти місією Святого Престолу та діяльністю Католицької Церкви у відповідних країнах».

Святіший Отець вказав на те, що цього року припадає сторіччя завершення першої світової війни, «конфлікту, який перемінив обличчя Європи та всього світу появою нових держав, що зайняли місце давніх імперій». З попелу «Великої Війни», за його словами, можемо почерпнути дві перестороги, «які людство не зуміло відразу збагнути», поринувши через два десятиріччя в ще руйнівніший конфлікт.

«Перше попередження полягає в тому, що перемога ніколи не означає приниження переможеного суперника. Мир не будується ствердженням влади переможця над переможеним. Бо не закон страху переконує в помилковості майбутніх агресій, але сумирна сила розсудливості, що спонукає до діалогу та взаєморозуміння задля вирішення відмінностей. З цього випливає друге попередження: мир зміцнюється тоді, коли держави можуть робити співставлення в атмосфері рівності», – сказав Папа.

Посилаючись на енцикліку «Мир на землі» свого попередника Івана ХХІІІ, Святіший Отець підкреслив, що стосунки між державами, як і між людьми, повинні керуватися істиною, справедливістю, дієвою солідарністю та свободою. З цього випливає принцип рівності. Але «фундаментальною передумовою» такого наставлення є «утвердження гідності кожної людської особи».

В цьому контексті Глава Католицької Церкви присвятив свою промову Загальній декларації прав людини, прийнятій 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН. «Для Святого Престолу, в дійсності, – сказав він, – говорити про права людини, означає, насамперед, наново наголошувати на центральній ролі гідності особи, бажаної та створеної Богом на Його образ і подобу».

Як зауважив Папа, ці права черпають свою передумову з «природи, яка об’єктивно узагальнює людський рід». Водночас, з бігом років, особливо, після протестних рухів 1968 року, інтерпретація деяких прав поступово змінюється, включивши різнорідність так званих «нових прав», нерідко «суперечливих між собою». І це не сприяє дружнім стосункам між державами, бо «суперечливі поняття прав протистоять культурі багатьох країн». Існує «парадоксальна» загроза, що «в ім’я самих же прав людини встановлюються форми ідеологічної колонізації з боку сильніших і багатших».

Тому, через 70 років після прийняття Декларації, доводиться визнати, що чимало фундаментальних прав і досі порушуються, між якими «право на життя, на свободу й недоторканість» людської особи. І не лише з причини війн чи насильства, але й за допомогою сучасних «витончених форм». Це і невинні діти, «викинуті немов непотріб ще перед народженням», похилі віком, яких вважається тягарем, жінки, що стають жертвою визискування, жертви торгівлі людьми.

Святіший Отець наголосив, що «захищати право на життя та на фізичну цілісність» означає «захищати право на здоров’я», що включає доступ до лікування. Захищати право на життя – це також «активно діяти на користь миру». За його словами, «інтегральне роззброєння та розвиток тісно пов’язані між собою», а шукання миру, «як передумови розвитку», включає «поборювання несправедливості та викорчовування ненасильницьким способом причин незгоди, що ведуть до війни».

«Історичний результат, досягнений минулого року прийняттям Трактату про заборону ядерної зброї наприкінці Конференції ООН, скриканої з метою домовитися про юридично зобов’язуючий засіб заборони ядерної зброї, показує, наскільки прагнення миру завжди є живим. Підтримка культури миру задля цілісного розвитку вимагає постійних зусиль на користь роззброєння та скорочення застосування збройних сил у веденні міжнародних справ», – сказав Глава Католицької Церкви, вказуючи на те, що Святий Престол приєднався до Трактату про заборону ядерної зброї.

Отож, ще раз підкреслюючи глибоке переконання Святого Престолу в тому, що суперечки між народами повинні вирішуватися не використанням зброї, але шляхом переговорів, Папа наголосив на «першочерговій важливості» підтримки будь-яких спроб діалогу, насамперед, на Корейському півострові, а далі згадав про різні частини світу, де існує потреба покласти край конфліктам і дбати про зростання взаємної довіри.

Згадуючи про Сирію, Святіший Отець також вказав на необхідність захисту меншин та сприяння тому, аби численні біженці змогли повернутися на батьківщину. В цьому контексті він також відзначив зусилля сусідніх країн, здійснені для допомоги людям, які знайшли притулок на їхній території. Прагнення діалогу, за його словами, необхідне також і в Іраку, Ємені, Афганістані. Окрему згадку, на фоні напруження, зафіксованого останніми тижнями, Папа скерував до ізраїльтян і палестинців. Він також не оминув увагою ситуацію у Венесуелі, Південному Судані, ДР Конго, Сомалі, Нігерії, ЦАР, «де право на життя перебуває під загрозою задля нерозсудливого експлуатування ресурсів, тероризму, поширення озброєних угруповань та тривалих конфліктів».

«Спільні старання на користь відбудування мостів є невідкладними також і в Україні. Рік, що минув, посіяв нові жертви в конфлікті, який гнітить країну, й надалі завдаючи страждання населенню, зокрема, сім’ям, які проживають у зонах, заторкнутих війною та втратили своїх найдорожчих, нерідко – дітей та похилих віком», – сказав Святіший Отець, присвятивши далі окрему думку саме сім’ї.

Глава Католицької Церкви зазначив, що Загальна декларація прав людини визнає право на формування сім’ї, як «природню й фундаментальну клітину суспільства», та що вона має право бути захищеною з боку суспільства й держави. За його словами, від «дійсної політики на підтримку сім’ї» залежить «майбутнє та розвиток держав». А байдужість щодо сім’ї веде до іншого «драматичного наслідку», яким є «демографічна зима» в деяких частинах світу.

А в контексті того, що «не можна забувати про становище родин, розділених через бідність, війни та міграцію», Папа ще раз вказав на різні виклики, пов’язані з явищем міграції. Він нагадав про те, що цій темі було присвячене його послання на цьогорічний Всесвітній день миру, зазначаючи, що прийняття іншого вимагає «конкретного заанґажування» та «відповідального ведення нових складних ситуацій, що, іноді, додаються до інших і численних існуючих проблем», як також «завжди обмежених ресурсів». У світлі цього Святіший Отець склав подяку владі тих країн, які цими роками прийняли велику кількість мігрантів.

Говорячи про права людини, Глава Католицької Церкви також звернув увагу дипломатів на свободу думки, сумління та релігійну свободу, яка включає право змінювати релігію. Адже будування «інклюзивного суспільства» вимагає «цілісного розуміння людської особи», яка може почуватися прийнятою, якщо визнаються «всі виміри, що становлять її ідентичність, включаючи релігійний».

«Врешті, – сказав Папа, – хочу наголосити на важливості права на працю. Бо не існує ні миру, ні розвитку, якщо людина позбавлена можливості через свою діяльність робити особистий внесок у будування спільного добра».

Підсумовуючи, Святіший Отець також вказав на те, що говорячи про права, не можна забувати й про обов’язки. Одним із «особливо нагальних» він назвав обов’язок «подбати про нашу землю». І хоч природа сама по собі «може бути жорстокою», відповідальність за що не завжди лежить на людині, як у випадку землетрусів, існують кліматичні зміни, які є наслідком її діяльності. Тому необхідно спільними зусиллями подбати про те, щоб «залишити наступним поколінням кращу та придатнішу для життя землю».