Коментуючи уривок з Євангелії від святого Івана, призначений на третю неділю Пасхи за календарем римо-католицької Церкви, Папа Франциск вказав, що християни покликані звіщати Воскреслого Христа всім своїм ближнім, а зокрема страждаючим, самотнім, тим, що перебувають у важких життєвих ситуаціях, хворим, відкинутим за борт життя.

Євангельський уривок розповідає про третю появу Ісуса Своїм учням на березі Галилейського озера з описом чудесної риболовлі.  Ця розповідь вписується в контекст щоденного життя Христових учнів, які після шокуючих днів  страждань, смерті і воскресіння Господа Ісуса, повернулись на свою батьківщину і зайнялись своєю працею, тобто риболовством.

Їм було важко зрозуміти, що сталось. Але тоді, коли здавалось, що все закінчилось, Ісус знову «шукає» Своїх учнів. Цього разу зустрічає їх при озері, на якому вони провели цілу ніч у човні, але нічого не впіймали. Їхні порожні сіті, у певному сенсі, були, немов, підсумком їхнього досвіду з Ісусом: вони Його пізнали, повні надії, залишили все, щоб слідувати за Ним... а тепер? Так, вони бачили воскреслого, але потім подумали, що Він пішов, залишивши їх. Це було немов сон...

«Але ось на світанку Ісус з’являється на березі озера. – мовив Папа. – Вони, однак, Його не впізнали. Цим рибалкам, втомленим і розчарованим, Господь каже: "Закиньте лишень сіті праворуч від човна, то знайдете " (Ів 21,6). Учні повірили Ісусові і результатом був надзвичайно багатий улов. Тоді Іван звертається до Петра і каже: "То – Господь!" Петро негайно кидається у воду і пливе до берега, до Ісуса. У цьому вигуку: "То – Господь!" вміщений весь ентузіазм пасхальної віри, повної радості й подиву, що різко контрастує з розгубленістю, зневірою, почуттям безпорадності, які переповнювали серця Христових учнів. Присутність Ісуса все перетворює: світло перемагає темряву, даремний труд знову стає плідним і перспективним, відчуття втоми  та покинутості змінюється впевненістю, що Він з нами».

Далі Святіший Отець наголосив, що відтоді ті ж самі почуття оживляють Церкву, Спільноту Воскреслого. Хоч, на перший погляд, може здаватись, що, іноді, переважає темрява зла і труднощі щоденного життя, Церква з впевненістю знає, що над тими, хто йде Господом Ісусом, сяє невгасиме світло Пасхи. Прекрасне звіщення Воскресіння наповнює серця віруючих глибокою вірою та непохитною надією. Христос насправді воскрес! І сьогодні Церква надалі звіщає цю святкову новину: радість і надія надалі пливуть у серцях, відбиваються на обличчях, у жестах і словах.

«Всі ми, християни, – сказав Святіший Отець, – покликані звіщати це послання воскресіння всім, кого зустрічаємо, а зокрема страждаючим, самотнім, тим, що перебувають у важких життєвих ситуаціях, хворим, біженцям, відкинутим за борт життя. Донесімо до всіх промінь світла воскреслого Христа – знак Його милосердної сили.

Нехай же Господь оновить пасхальну віру також і в нас. Нехай вчинить нас дедалі більше свідомими нашої місії на служінні Євангелію та братам. Нехай наповнить Своїм Святим Духом, щоб підтримані заступництвом Марії, разом з усією Церквою ми могли звіщати велич Його любові та багатство Його Милосердя».

Після цих слів Вселенський Архиєрей проказав разом із присутніми молитву «Царице неба», яка у пасхальний час замінює молитву «Ангел Господній» та уділив Апостольське благословення десяткам тисяч паломників, що зібрались на площі святого Петра у Ватикані у неділю 10 квітня 2016 року.