У неділю, 22 січня 2017 р., на сторінках іспанської щоденної газети «El Pais» побачило світ довге інтерв’ю Папи Франциска, в якому він поділився думками про широкий спектр тем – від особистих запитань до ситуації в Церкві та у світі. Розмову журналіст розпочав із запитання про те, чи змінився Хорхе Берґольйо після обрання на Наступника святого Петра?

Папа стверджує, що ні. «Змінюватися у 76 років – це немовби гримуватися», – зазначив він, додаючи, що дійсно, він уже не може робити все, що хоче, але в душі він залишається на вулиці, серед людей. Він побоюється саме віддаленості Церкви від людей, клерикалізму, «що є найбільшим лихом Церкви». Адже пастир, що втрачає контакт з конкретною дійсністю, перетворюється у функціонера.

«Церква, яка не є близькою, перестає бути Церквою. Вона стає доброю неурядовою організацією або побожним товариством людей, що займаються доброчинністю… тим, що ідентифікує Церкву, є близькість: ми повинні бути близькими братами й сестрами», – сказав Папа, пояснюючи, що близькість означає «доторкатися в ближньому до Христового тіла».

Святіший Отець не погоджується з тими, які легковажно говорять про корумпованість Римської Курії. За його словами, «трапляються і корумповані люди», але існує дуже багато святих людей, які «все своє життя провели в анонімному служінні людям». Зрештою, «справжніми героями» історії Церкви є святі, люди, які «віддали своє життя за те, щоб надати конкретного виразу Євангелію». Глава Католицької Церкви підкреслює, що справжня революція – це революція святих, а святі – це також батьки і матері, дідусі й бабусі, які своєю щоденною працею та життям провадять Церкву вперед. Він назвав їх «середнім класом» святості, підкреслюючи, що «святість цих людей – величезна».

Відповідаючи на запитання про ставлення до реакції так званих традиціоналістських кіл, які в будь-яких змінах вбачають зраду доктрини, Папа зазначив: «Я не роблю жодних революцій. Я лише шукаю шляхів для того, щоб Євангеліє прямувало вперед». А «новизна Євангелія» завжди викликає здивування, будучи, по-суті, «згіршаючою».

Святіший Отець стверджує, що не відчуває, що його неправильно розуміють, а навпаки, відчуває підтримку з боку всіх категорій Божого люду. «А коли хтось незгідний, то нехай дискутує, але не ховає за спиною камінь», – додає він, називаючи таке наставлення нелюдяним. За його словами, «всі мають право дискутувати», і до «зростання братерства дуже спричиняється дискусія», але не обмови.

Щодо теології визволення, Єпископ Риму звернув увагу на те, що це був позитивний момент в Латинській Америці, а засудженою Ватиканом була лише та частина, яка пропонувала марксистське бачення дійсності. «Теологія визволення, – зазначив він, – мала як позитивні аспекти, так і викривлення».

Папа знову ствердив, що ми живемо в період «Третьої світової війни у фрагментах». А останнім часом багато говориться про можливість ядерного конфлікту, «немов би йшлося про якусь гру». Його стурбованість викликає економічна нерівність, те, що «невелика група людей тримає у своїх руках 80% світового багатства». Це означає, що «в центрі економічної системи перебуває ідол-гроші», а не людина. Ми живемо «серед економіки, яка вбиває», яка творить «культуру відкинення».

Коментуючи початок правління новообраного Президента США Святіший Отець ствердив, що, на йогу думку, слід почекати: «Побачимо, що діятиметься. Мені не подобається випереджувати події та заздалегідь засуджувати людей. Побачимо, що він чинитиме й дамо цьому оцінку. Завжди слід зважати на конкретне. Християнство або є конкретним, або не є християнством».

Глава Католицької Церкви з тривогою спостерігає за розгулом популізму, зокрема, європейського. У цьому контексті він згадав, як у першій половині минулого століття Німеччина, знищена війною, шукаючи свою ідентичність та лідера, який її відновить, знайшла Гітлера, який «був обраний своїм народом, але потім знищив його».