Центром та орієнтиром місії є особа Ісуса Христа, а її обличчям – простота засобів. Про це навчав Папа Франциск, коментуючи перед проказуванням молитви «Ангел Господній» в неділю, 15 липня 2018 р., розповідь з Євангелії від Марка про те, як Ісус посилав на місію дванадцятьох апостолів.

Своєрідне стажування

Покликавши на ім’я кожного по-черзі, «щоб перебували з Ним», слухаючи Його слова та спостерігаючи за Його вчинками, Ісус знову скликав їх для того, щоби «послати по двоє» до тих сіл, до яких Він Сам прямував. «Це було своєрідне “стажування” того, що вони будуть покликані робити після Господнього Воскресіння силою Святого Духа», – сказав Святіший Отець, додаючи:

«Євангельський уривок зупиняється на стилеві місіонера, на стилі, який можемо підсумувати двома точками: місія має центр та місія має обличчя».

Християнин не проповідує від себе

«Учень-місіонер, насамперед, має свій орієнтир, яким є особа Ісуса, – вів далі Наступник святого Петра. – Розповідь вказує на це, використовуючи дієслова, підметом яких є Ісус: “покликав до Себе”, “почав розсилати їх”, “дав їм владу”, “наказав”, “сказав їм” – таким чином, похід та діяльність Дванадцятьох виглядає, як випромінювання з одного центру, відтворення присутності та діла Ісуса в їхній місіонерській діяльності. Це показує, що апостоли не мають нічого власного для звіщення, ні власних здібностей для виявлення, але промовляють та діють як “послані”, як носії послання Ісуса».

За словами Папи, цей євангельський уривок стосується також і нас, «не лише священиків, але всіх охрищених», які покликані в різних життєвих середовищах «свідчити Христове Євангеліє». Також і в нашому випадку ця місія буде «автентичною», якщо її відправною точкою буде «незмінний центр» Ісус. Вона «не є ініціативою окремих вірних чи груп, ні великих асоціацій», але «місією Церкви». Жоден християнин не звіщає Євангеліє від себе, але як «посланий Церквою, отримавши мандат від Самого ж Христа». Саме «Хрищення робить нас місіонерами», і той, хто не відчуває необхідності звіщати Христа, «той не є добрим християнином».

Простота засобів

Другою ознакою місіонерського стилю є те, що Святіший Отець назвав «обличчям» місії, що полягає в «убогості засобів». Адже оснащення місіонера відповідає критерієві скромності й поміркованості. Ісус наказує апостолам «щоб нічого не брали в дорогу – тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс».

«Вчитель хоче, – сказав Папа, – щоб вони були вільними та необтяженими, без оперть та привілеїв, покладаючись лише на любов Того, Який їх посилає, сильними лише Його словом, яке вони йдуть звіщати. Палиця та сандалі – це оснащення паломників, бо такими є вістуни Божого царства: не всемогутніми менеджерами, не незамінними функціонерами, не знаменитостями, що здійснюють турне».

Досвід поразки – це також простота засобів

Як зауважив Святіший Отець, частиною цього «обличчя» є також те, яким чином сприймається послання. Адже може трапитися, що учні не будуть прийняті та вислухані. І «досвід поразки» також є цією «вбогістю». «Життя Ісуса, що був відкинений та розіп’ятий, визначає також долю Його посланця. І лише якщо ми перебуваємо в єдності з Ним, умерлим і воскреслим, зможемо віднайти мужність для євангелізації», – сказав Папа, побажавши:

«Нехай же Пречиста Діва Марія, перша учениця та місіонерка Божого Слова, допоможе нам нести в світ послання Євангелія зі смиренною та промінною радістю, не зважаючи на будь-які відкинення, нерозуміння та випробування».