Прийняти Господнє утішення, замість того, щоб віддавати перевагу наріканню та образі. Із таким заохоченням до вірних звернувся Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси в каплиці резиденції «Дім святої Марти» у понеділок, 11 грудня 2017 р., зосередивши свою увагу на читанні з Книги пророка Ісаї, в якому Господь обіцяє Своєму народові утішення.

Святіший Отець наголосив, що Господь прийшов, аби нас утішити. Святий Ігнатій Лойола повчав про користь споглядання цього Христового «служіння утішення», порівнюючи його з тим, як деякі друзі втішають одні одних. За словами Папи, вистачить згадати про ранок воскресіння, коли Ісус являється апостолам, приносячи їм величезну радість, в яку вони не могли увірувати. «Дуже часто Господнє утішення здається нам чудом», – ствердив він.

«Але не є легко дозволити, щоб нас хтось утішав, легше втішати інших, аніж прийняти утішення, – зауважив проповідник. – А це тому, що ми дуже часто прив’язуємося до негативного, до гріховної рани всередині нас, дуже часто віддаємо перевагу тому, аби залишатися там самотніми на лежакові, як той паралітик з Євангелії, та не підводитися. Ісус, натомість, завжди каже: Встань!».

Як пояснив Святіший Отець, проблема полягає в тому, що коли йдеться про негативну сторону, то ми в ній є панами, бо розпоряджаємося раною, яку носимо в собі, натомість, у позитивному вимірі слід стати жебраком, а нам не подобається жебрати утішення. Згаданий паралітик 38 років пролежав біля купелі з єдиною думкою: «Не маю нікого, хто б мені допоміг». Й це є одним із способів, як не дати себе втішити.

Іншою перешкодою Папа назвав звичку постійно нарікати. Чимало людей усе життя нарікають перед Богом, замість прославляти Його. Він згадав про пророка Йону, назвавши його «Нобелівським лауреатом з нарікання». Спочатку він втікає від місії, нарікаючи на завдання, яке перед ним поставив Всевишній. Переживши бурю на морі й перебування в нутрі великої риби, повернувся до місії. А після її успішного завершення, замість втішатися наверненням людей, нарікав на Бога за те, що спасає їх.

Пророк Ісая, натомість, закликав: «Будьте мужніми», адже Бог «приходить тебе спасти». В цьому контексті проповідник скерував свою думку до євангельського уривка, в якому розповідалося про те, як друзі принесли до Ісуса паралітика, а оскільки не могли увійти до домівки, в якій Він навчав, то розібрали покрівлю і спустили бідолаху через отвір. Вони не думали про те, що про них подумають, а лише про зцілення свого приятеля.

Підсумовуючи, Папа зазначив, що ми повинні дозволити Господеві втішити нас. «Але це не є легко, бо вимагає зректися наших егоїзмів, багатьох речей, які стали нашими скарбами – образи, нарікання… І корисно буде запитати себе про те, яким є моє серце? Чи ношу в ньому якусь гіркоту? Смуток? Якою є моя мова? Чи прославляю Бога, чи постійно нарікаю? І просімо в Бога благодаті мужності, бо саме з нею Він приходить, аби нас втішити».