В інтерв’ю для італійського телеканалу «Canale 5» Папа Франциск поділився думками про послання цьогорічного Різдва, яке відзначається у трагічному контексті, закликавши пам’ятати про дітей, які страждають від наслідків війни.

«Ми збожеволіли. Я закликаю людей, будь ласка, не біймося, заплачмо трохи. Нам не вистачає сліз над цією жорстокістю. Я тут приймав багатьох дітей з України, які приходять на аудієнції. Ніхто не усміхається, ніхто, вітаються з тобою, але ніхто неспроможний усміхнутися. Хтозна, що бачила ця дитина…», – сказав Папа Франциск, відповідаючи на запитання журналіста італійського «Canale 5», на якому в неділю, 18 грудня 2022 р., вийшло передріздвяне інтерв’ю.

Розмова стосувалася різних тем, але розпочалася із ситуації в Україні. На початку журналіст Фабіо Маркезе Раґона подарував Папі спеціально зроблену для нього іграшку, що символізує дітей України – голуба з розпростертими крилами, виготовленого у фастівському Центрі святого Мартина, який провадять домініканці. Одне крило птаха обпалене і містить уламок російської ракети, а друге – розмальоване квітами, вказуючи на надію на майбутнє, в якому не буде війни.

Вручаючи його, ведучий зауважив, що подарунок є нагадуванням про ситуацію, яку переживає сьогоднішній світ. «Війна є божевіллям, вона завжди несе знищення», – вкотре підкреслив Святіший Отець, а відповідаючи на запитання про те, чи не опускаються у нього руки після того, як він зробив уже понад сотню закликів, зауважив: «Війна розпочалася від Каїна. Це каїнський дух. Хтось убиває через заздрість, хтось – задля інтересів. Це жахіття».

Наслідки, які відчувають повсюди

Журналіст підкреслив, що наслідки війни, хоча незрівнянно менше, але відчувають всюди, наприклад, у формі подорожчання енергоресурсів, через що в Італії закриваються дрібні підприємства, сім’ї не можуть заплатити рахунки… «Такими є наслідки війни. Ціни злітають, втрачається об’єктивність. І не можна викрутитися, бо все є взаємопов’язаним», – сказав Папа, згадуючи про одну знайому пані, яка пережила Другу світову війну з двома дітьми, втративши на фронті чоловіка. «Коли вона розповідала про те, мені в серці закарбувалися слова: “Ми голодували”. Ні ти, ні я не знаємо, що таке голодувати. Може довідаємося? Але є багато людей, які вже починають це дізнаватися», – сказав він, вказуючи на рахунки за комунальні послуги.

За словами Святішого Отця, найгіршим, що може трапитися, є відвертати свій погляд, вдаючи, що нічого не бачимо. «Будь-ласка, перегляньте різдвяні видатки. Цьогорічне Різдво – це сумне Різдво, це воєнне Різдво. Є люди, що вмирають від голоду. Прошу вас, майте велике серце й не робіть покупки так, ніби нічого не діється. Байдужість – це одна з речей, з якими ми повинні дуже боротися, й на вас, журналістах, лежить місія пробуджувати серця, щоби не впасти в цю культуру байдужості», – закликає Папа, наголошуючи на недопустимості марнотратства і на тому, що не слід втрачати усвідомлення історичного моменту, в якому живемо, забувати про те, на що вказує подарований голуб від українських дітей. «Існують діти, які граються з російською ракетою, які голодують. Є люди, що вмирають від голоду. Так, святкуймо Різдво, бо це – прекрасне послання. Свято є потрібним, але зробімо його дещо поміркованішим», – заохочує Святіший Отець.

Здійснені та нездійснені плани

Розмова, що відбувалася наприкінці десятого року понтифікату, не могла не торкнутися тем, пов’язаних з радощами й труднощами служіння. Відповідаючи на запитання про те, що є такого, що він хотів би здійснити, але ще не зробив, Папа Франциск зазначив, що своєю програмою після обрання він визначив всі ті побажання, які висловлювали кардинали під час зустрічей перед конклавом. «Є ще речі, які потрібно зробити, але справи рухаються», – говорить він, висловивши задоволення тим фактом, що кардинали допомагають йому впроваджувати ці зміни. «Однією з найпомітніших, хоч і не найважливіших» речей Святіший Отець називає «економічну чистку», проведену з метою запобігати фінансовим скандалам. Найважливішим же він вважає місіонерський дух і звіщення Євангелія. «Це дійсно важливо: ми можемо мати дуже впорядковану курії, добре організовану парафію, але якщо нема духу місії, якщо там не моляться, то все стоїть на місці. Молитва є важливою», – додає він.

«А чи є щось, що довелося робити, хоча хотілося би уникнути?» – запитав Фабіо Маркезе Раґона, на що Папа відповів: «Економічні питання. Мені це не подобається. Я лише дав вказівки. Але про організацію цього всього, що завдячуючи Богові добре працює, з Радою з економічних питань та із Секретаріатом в справах економіки, добре бачення мав кардинал Пелл, який розпочав це все».

Молодий серцем

У контексті того, що інтерв’ю записувалося перед днем народження Папи, якому 17 грудня виповнилося 86 років, журналіст запитав, чи він почувається «молодим серцем». Відповідаючи, Святіший Отець зазначив, що не думає в таких категоріях. «Можу лише сказати, що почуваюся щасливим, – сказав він. – Господь мене супроводжує, я почуваюся пастирем, здійснюю своє покликання та є грішником. Завтра прийде сповідник, кожні 15 днів приходить святий францисканець, який відпускає мені гріхи. Я задоволений, бо бачу, що Господь допомагає мені прямувати далі».

Дитя, що зібрало всі надії світу

Наприкінці розмова повернулася до різдвяної тематики. Згадавши про лист Папи Франциска «Admirabile signum» про значення різдвяного вертепу, зокрема в сім’ї, Фабіо Маркезе Раґона запитував про те, як Святіший Отець уявляв собі в дитинстві народження Ісуса та чи ставили в нього вдома вертеп. Папа відповів ствердно, зауваживши, що найпрекраснішим різдвяним жестом в дитинстві було покладення до ясел статуетки Дитятка Ісуса, що відбувалося після нічної різдвяної Святої Меси. «Це була проста річ. Ми були дуже простою сім’єю, ми не були заможними. Тато мав хорошу роботу, й стільки всього. Але завжди був маленький сімейний вертеп. Для нас символом Різдва був вертеп, а не ялинка. В нас не було звичаю ставити ялинки, ми робили вертеп…», – сказав він.

Вручивши Святішому Отцеві статуетку Дитятка Ісуса, що була привезена з Вифлеєму, журналіст сказав, що це Дитя містить у собі всі надії світу і запитав, яке послання, тримаючи його в руках, Папа хотів би залишити з нагоди цього Різдва. «Кажу всім і кожному: дивіться на це Дитя і дивіться на зорю, – відповів той. – Ще одна дитина – це надія. Він приніс надію, але народився саме так: убогий, переслідуваний, змушений втікати. Ані Дитя без зорі, ані зоря без Дитятка: обоє є сьогодні різдвяним посланням. Кожному, хто мене чує, хочу побажати, щоби Господь дарував кожному ніжність дитини, щоб ми не втратили людську лагідність, щоб допоміг у цьому нам, і щоби дав світло зорі. Якщо дивишся на зорю, знаєш дорогу як Мудреці. Якщо дивишся на Дитя, знаєш, що повинно відчувати твоє серце. Таким є моє послання», – сказав Святіший Отець.