Папа про завдання католицької освіти: пропонувати горизонти, відкриті на трансцендентне
  • Птн, 10/02/2017 - 08:37

«Католицькі школи та університети призначені служити зростанню в людяності, діалозі та надії», – наголосив Папа Франциск, приймаючи у четвер, 9 лютого 2017 р., учасників Пленарної Асамблеї Конгрегації Католицької Освіти. Серед викликів він виокремив «настирливий індивідуалізм», який вчиняє нас «культурно безплідними», що вказує на необхідність «гуманізації освіти».

Святіший Отець зазначив, що «школа чи університет здобувають повноту сенсу» лише з огляду на «формування особи». Всі вихователі покликані «допомогти молоді стати будівничими солідарнішого та мирного світу». А особливою місією католицьких освітніх інституцій є «пропонувати горизонти, відкриті на трансцендентність».

Іншим очікуванням в світі, що стало «глобальним селом», де кожна людина «поділяє сподівання кращого майбутнього разом з усім людським родом», Папа назвав зростання «культури діалогу». Адже існує «чимало форм насильства, бідності, визискування, маргіналізації, утисків фундаментальних свобод». Тож католицькі освітні установи «покликані, насамперед, застосовувати граматику діалогу, що формує до зустрічі й до цінування культурних і релігійних відмінностей».

«Діалог, у дійсності, виховує, коли людина творить стосунки з пошаною, повагою та щирістю в слуханні й висловлюється у своїй справжності, не приховуючи й не послаблюючи своєї ідентичності», – сказав Папа, додаючи, що молоді покоління, «по-християнськи виховані до діалогу», зуміють «будувати мости» й знаходити «нові відповіді на численні виклики нашого часу».

Ще одним аспектом-очікуванням Глава Католицької Церкви назвав те, що освіта повинна вміти «засівати надію». Адже людина «не може жити без надії». «Я переконаний, що сучасна молодь, насамперед, потребує життя, яке будує майбутнє. Тому, справжній вихователь є немовби батьком чи матір’ю, що передає життя, придатне для майбутнього. Але щоб отримати цю здатність, слід прийняти наставлення слухання молоді», – сказав Папа, підкреслюючи, що «надія не є поверховним оптимізмом, ані здатністю доброзичливо дивитися на речі, але вмінням правильно ризикнути».