Папа: сенс існування — вічність! – Католицький Оглядач

Повернувшись із канікул, які зовсім не були відпочинком, Папа Франциск ще не поновив аудієнцій, але вже повернувся до спільної марійної молитви у неділю.

В читаному 2 серпня уривку з Євангелія Ісус нагадує нам, що істинне значення нашого земного існування криється у вічності, тому заохочує зміцнювати віру в Нього. На це звернув увагу Папа Франциск у своїх роздумах перед молитвою «Ангел Господній». Прочитавши молитву разом з усіма присутніми на площі св. Петра і вділивши всім Апостольське благословення, Папа привітав прочан із Рима, Італії та з-за кордону.

Згадуючи Євангеліє дня, в якому Ісус говорить про потребу шукати не хліба щоденного, а поживи на вічність, якою є Він сам, Папа зазначив, що ці слова становлять заклик вийти поза себе, відкритися на іншу, значно ширшу перспективу. Господь Ісус не легковажить необхідності заспокоювати земні людські потреби, однак підкреслює, що є важливіші справи, а пожива, яку Він дає, не підлягає зіпсуттю, бо триває вічно.

Святіший Отець пояснив, що йдеться про «голод життя, вічності, який може втамувати тільки Ісус, бо Він є “хліб життя”», а справжня суть нашого земного існування, яке проминає, лежить у вічності, і в такій перспективі — вічності — слід розглядати історію людей з їхніми стражданнями й радощами. Слова Ісуса, що Він є «хліб життя», надають сенсу і надії на часто крутій дорозі нашого життя і підкреслюють особливе значення Євхаристії у нашому існуванні, підкреслив Папа.

Ось повний текст його роздумів:

Дорогі брати і сестри, добридень.
Цієї неділі ми продовжуємо читати шостий розділ Євангелія від св. Йоана. Після помноження хлібів люди стали шукати Ісуса і зрештою знайшли Його поблизу Капернаума. Він розуміє підстави такого ентузіазму в слідуванні за Ним і виразно це називає: «Шукали Мене не тому, що бачили знаки, але тому, що їли хліб і наситилися» (Йн 6, 26). По суті, ці люди йдуть за Ним з огляду на хліб матеріальний, яким Він попереднього дня втишив їхній голод, помноживши хліб; вони не розуміли, що той хліб, який ламали для багатьох, був вираженням любові самого Ісуса. Надавали більшого значення тому хлібу, аніж його подателю. Перед лицем такої духовної сліпоти Ісус підкреслює потребу вийти поза цей дар і відкрити, пізнати подателя. То сам Бог є даром і дарителем. І так ось у вигляді цього хліба і цього жесту люди можуть знайти Того, хто це дає, а ним є Бог. Він закликає відкритися на перспективу, яка стосується не тільки щоденних турбот про їжу, одяг, благополуччя чи кар’єру. Ісус говорить про іншу поживу, яка не зазнає нищення і якої варто шукати і приймати її. Він заохочує: «Працюйте не на ту їжу, яка проминає, але на ту, що залишається на життя вічне, і яку дасть вам Син Людський» (в. 27). Це означає — шукайте спасіння, зустрічі з Богом.

Цими словами Він хоче дати нам зрозуміти, що окрім голоду фізичного людина носить у собі інший — ми всі відчуваємо цей голод — важливіший, якого неможливо вдовольнити звичайною їжею. Йдеться про голод життя, голод вічності, що його тільки Він може втишити, оскільки то Він є «хліб життя» (в. 35). Ісус не усуває піклування і шукання хліба щоденного, ні, Він не відкидає турботи про це все, що може зробити життя багатшим. Але Ісус нагадує нам, що справжнє значення земного існування прагне до мети у вічності, полягає у зустрічі з Ним, який є Даром і Дарителем, і нагадує нам, що людську історію з її стражданнями і радощами потрібно розглядати у перспективі вічності, тобто у цій перспективі остаточної зустрічі з Ним. А ця зустріч осяює всі дні нашого життя. Якщо ми думаємо про цю зустріч, про цей великий дар, про малі дари нашого життя, також і про страждання, — ці турботи будуть просвітлені надією цієї зустрічі. «Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме; хто в Мене вірує — не матиме спраги ніколи» (в. 35). І це алюзія до Євхаристії — найбільшого дару, який заспокоює нашу душу й тіло. Зустріч і прийняття в нас Ісуса — «хліба життя» — надає сенсу і надії на часто крутих стежках нашого життя. Але цей «хліб життя» даний нам із певною метою, тобто щоб ми могли вдовольнити духовний і матеріальний голод братів, проголошуючи Євангеліє повсюди. Свідченням своєї братньої та солідарної позиції щодо інших ми уприсутнюємо Христа і Його любов серед людей.

Нехай Пресвята Діва підтримує нас у шуканні й наслідуванні Її Сина Ісуса, «істинного хліба», який не зазнає нищення і триває усе вічне життя.

Промовивши молитву «Ангел Господній» та вділивши благословення, Папа привітав присутніх на площі паломників з усього світу і побажав усім хорошої неділі:

Дорогі брати і сестри,
скеровую свої вітання до вас усіх, вірних із Рима та прочан із різних країн.

Вітаю молодих іспанців із Сісур Майор, Елісондо і Пампелуни, а також італійців із Бадіа, Сан Маттео делла Дечіма, Цульяно і Грумоло Педемонте. А також вітаю кінне паломництво архибратства «Parte Guelfa» із Флоренції.

На сьогодні припадає спомин «Прощення з Ассизі» [українська назва — «відпуст Порціункули». — Прим. пер.]. Це могутній заклик наблизитися до Бога у таїнстві милосердя і прийняття Святого Причастя. Є люди, які бояться наблизитися до сповіді, забуваючи, що ми там зустрічаємо не суворого суддю, а безконечно милосердного Отця. Це правда, що коли ми йдемо до конфесіоналу, то відчуваємо певний сором. Це стосується всіх, нас усіх, але мусимо пам’ятати, що також і цей сором є благодаттю, яка готує нас до приходу в обійми Отця, який завжди прощає і завжди прощає все.

Зичу вам усім доброї неділі. І прошу — не забувайте молитися за мене. Смачного обіду, і до побачення.