Синодальному вимірові процесів про визнання недійсності подружнього вузла були присвячені роздуми, якими Папа Франциск поділився з працівниками профільного трибуналу Апостольської Столиці.

Спільне шукання істини, притаманне синодальному шляхові, повинно бути характерною рисою кожного етапу судового процесу. На це звернув увагу Папа Франциск, приймаючи у четвер, 27 січня 2022 р., персонал і адвокатів Апостольського Трибуналу Римської Роти з нагоди початку нового судового року. Більшість справ, які розглядає цей трибунал, стосуються визнання недійсності подружнього вузла. В контексті синодального процесу, що триває в Церкві, Святіший Отець поділився деякими думками про синодальний вимір у згаданих процесах.

Разом до пізнання істини

Насамперед, Папа вказав на необхідність здолати викривлення розуміння подружніх процесів як пошуку суб’єктивних інтересів, наново відкриваючи, що всі їхні учасники покликані разом прямувати до тієї самої мети, якою є відкриття істини про конкретний зв’язок між чоловіком і жінкою, дійшовши до висновку про те, чи існує між ними справжнє подружжя. Святіший Отець зазначив, що оголошення про недійсність не повинно представлятися як «єдина мета для досягнення перед обличчям подружньої кризи», немовби йшлося про право, що стоїть понад факти. І слід приготовляти сторони до того, щоби прийняти такий вирок, що може не відповідати очікуванням. Він наголосив, що цей спільний пошук істини повинен позначати кожен етап, і тому «не є допустимим будь-яке викривлення чи маніпуляція фактами з метою отримати бажаний результат».

Служіння єпископа

Єпископ Риму наголосив на тому, що дбання про справедливість у Церкві є «виявом турботи про душі, що вимагає душпастирського дбання про те, щоби бути служителями спасенної істини та милосердя». І це «ministerium veritatis» особливо проявляється в єпископах, коли вони особисто виконують судову владу, або відповідально виконують свої обов’язки щодо дієцезальних трибуналів.

Слухати, а не просто чути

Далі Папа зауважив, що синодальність в судових процесах включає постійну вправу слухання, що означає навчитися слухати, а не просто чути. Потрібно розуміти бачення та аргументи іншого, розвивати культуру слухання, що є «передумовою культури зустрічі». А тому «загрозливими є “стандартні” відповіді на конкретні проблеми окремих осіб». Процес також вимагає «пильного слухання того, що аргументують і подають сторони», а це потребує поєднання між необхідною професійністю та близькість і слуханням. За словами Святішого Отця, в тих, які виконують судову владу в Церкві, «ніколи не повинно забракнути пастирського серця».

Вирок – плід розпізнавання

Ще одним аспектом синодальності є розпізнавання. Папа нагадав, що синод не є простим опитуванням, але йдеться про «розпізнавання, що ґрунтується на спільному прямуванні вперед і слуханні». Коли ж ідеться про конкретні ситуації подруж у світлі Божого слова та навчання Церкви, рішення суддів має бути зануренням «у дійсність життєвої події, щоби відкрити, чи в ній існує чи ні отой невідкличний факт дійсної згоди, на якій ґрунтується подружжя».

«Наслідком цього шляху є вирок, плід уважного розпізнавання, яке веде до авторитетного слова правди щодо особистого переживання, проливаючи світло на нові шляхи, які з цього можуть відкриватися. Тому вирок повинен бути зрозумілим для залучених осіб: лише тоді він представлятиметься як особливо важливий момент в їхній християнській і людській мандрівці», – підкреслив Святіший Отець.