З нагоди свята святого Йосифа, покровителя робітників, Папа Франциск заохочує наслідувати його в довірі до Бога серед життєвих негараздів.

«Святий Йосиф вчить нас, що серед життєвих бур ми не повинні боятися залишити Богові штурвал нашого човна».

Такий твіт з’явився на дев’ятимовному аккаутані Святішого Отця в понеділок, 1 травня 2023 р., в день літургійного спомину святого Йосифа Робітника. Нагадаємо, що напередодні Папа Франциск повернувся із своєї 41-ї Апостольської подорожі, провівши три дні в Будапешті, столиці Угорщини. Після прильоту до Риму, він згідно зі своїм звичаєм відвідав базиліку Santa Maria Maggiore, де подякував Пресвятій Богородиці за успішний візит.

Римські Єпископи про Небесного покровителя робітників

Бажаючи відповісти на знаки часу й підкреслити важливість людської праці та присутність Ісуса Христа і Церкви серед робітничого світу, Папа Пій ХІІ 1955 року встановив відзначення спогадування святого Йосифа робітника, вибравши для цього дату 1 травня. Святий Папа Іван ХХІІІ обрав святого Йосифа Небесним покровителем ІІ Ватиканського Собору, написавши 1961 року Апостольського листа, в якому, серед іншого, згадує те, що писали про святого Йосифа його попередники, починаючи від Папи Пія ІХ і закінчуючи Пієм ХІІ.

Святий Папа Іван Павло ІІ в енцикліці «Із праці своєї» наголошував, що також і в сучасному суспільстві треба свідчити «Євангеліє праці», про яке він говорив у цій енцикліці. В Апостольському листі «Опікун Спасителя» він підкреслював, що всі трудівники запрошені наслідувати приклад цього «праведного чоловіка».

«Із прикладу святого Йосифа, – навчав Папа Венедикт XVI, хресне ім’я якого також Йозеф, – ми всі черпаємо сильне заохочення з вірністю, простотою та чесно виконувати завдання, яке доручене нам Божим провидінням».

З нагоди 150-річчя проголошення святого Йосифа покровителем вселенської Церкви Папа Франциск оприлюднив Апостольський лист «Patris corde» (Батьківським серцем), в якому також знайшлося місце на згадку про святого Йосифа як покровителя робітників. Він зазначає, що праця «надає гідності», «стає участю в самій справі спасіння» і «можливістю реалізації» для себе та для своєї сім'ї, яка є «первинним ядром суспільства».