Євангельські блаженства, записані святим Лукою, були в центрі роздумів, якими Папа Франциск поділився перед недільним проказуванням молитви «Ангел Господній».

Незважаючи на те, що Ісус оточений великим натовпом, святий євангелист Лука звертає увагу на те, що Ісус, проголошуючи блаженства, звертається «до Своїх учнів». Зупинившись у своєму повчанні перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 13 лютого 2022 р., на цьому факті, Папа Франциск пояснив, що блаженства є визначенням ідентичності Ісусового учня: коли запитуємо, хто є Христовим учнем, то відповіддю є саме блаженства.

Блаженні, бо вбогі

«Блаженні ви, вбогі, бо ваше є царство Боже». За словами Святішого Отця, це блаженство, яке є «основою всіх інших», говорить нам дві речі про Ісусових учнів: вони є «блаженними та вбогими» і «вони є блаженними, бо вбогі». В тому сенсі, що «Ісусів учень свою радість знаходить не в грошах, владі або в інших матеріальних благах, але в дарах, які кожного дня отримує від Бога», якими є життя, створіння, ближні… А тим, що має, то із задоволенням ділиться, бо «живе згідно з логікою Бога», тобто, безкорисливістю.

Шукати Бога кожного дня

Як зауважив Єпископ Риму, ця вбогість також допомагає збагнути сенс життя, бо Ісусів учень не вважає, що вже все знає, але усвідомлює, що «повинен кожного дня вчитися», а тому є далеким «від упереджень та закам’янілості». Приклад цього ми бачили попередньої неділі, коли в центрі уваги перебував Симон Петро, досвідчений рибалка, який на Ісусове запрошення закинув сіті в незвичну пору дня та, переповнений подивом від чудесного улову, залишив усе й пішов за Господом.

«Петро показався слухняним, залишивши все, й так став учнем. Натомість тому, хто надто прив’язаний до власних ідей і гарантій, важко по-справжньому іти за Ісусом», – сказав Папа, наголошуючи на тому, що справжній учень вміє засумніватися в собі, «покірно шукати Бога кожного дня», й саме це допомагає йому «заглиблюватися в дійсність, сприймаючи її багатство та складність».

Парадокс блаженств

«Учень, іншими словами, приймає парадокс блаженств: вони заявляють, що блаженним, тобто, щасливим, є бідний, той, кому не вистачає багатьох речей і це визнає», – вів далі Святіший Отець, визнаючи, що по-людськи ми думаємо по-іншому: щасливим є той, хто пересичений благами, хто отримує оплески. Ісус же називає поразкою світський успіх, бо він «спирається на егоїзм, що надимає, а потім залишає порожнечу в серці». Й це стає викликом для учня, який усвідомлює, що «не Бог мусить ввійти в нашу логіку, але ми – в Його». Це вимагає важкого шляху, який, однак, «завжди супроводжується радістю».

«Господь, визволяючи нас із неволі егоцентризму, зриває із завіс нашу замкненість, розтоплює нашу закам’янілість та вивільняє для нас справжнє щастя, що часто перебуває там, де ми не припускаємо», – підсумував Папа, запрошуючи слухачів замислитися над тим, чи проявляємо готовність учнів, а чи поводимося як ті, що почуваються в порядку, мовляв, уже всього досягли. А також, чи відчуваємо радість від того, що йдемо за Ісусом, бо радість серця є «характерною рисою учня». «Нехай же Богородиця, перша Господня учениця, допоможе нам жити як відкриті та радісні учні», - побажав він.