«В світлі Біблії, сімдесят років пригадують про сповнений період часу, знак Божого благословення. Але сімдесят – це також число, яке наводить на думку два відомі євангельські уривки», – цими словами Папа Франциск розпочав свою промову з нагоди екуменічної зустрічі, що в четвер, 21 червня 2018 р., відбулася в залі ім. Віссерта Хофта в Екуменічному Центрі Всесвітньої Ради Церков, що відзначає своє 70-річчя.

Зазначимо, що Католицька Церква не входить до цієї екуменічної організації, що об’єднує 345 Церков і Церковних спільно у 110 країнах світу, але активно з нею співпрацює. Святіший Отець прийняв запрошення приєднатися до відзначення її річниці, що відбувається в останній день засідань Центрального Комітету, що тривали від 15 червня.

Повнота прощення

Говорячи про євангельські уривки, де згадується число сімдесят, Папа, насамперед, вказав на відомі Христові слова про необхідність прощати «сімдесят разів по сім». Він зазначив, що тут, очевидно, не йдеться про кількість, але про якість: не про вимірювання справедливості, але про «безрозмірну любов, здатну прощати без обмежень». І саме ця любов дозволяє «після сторіч протистоянь», збиратися разом, як «примирені брати і сестри, вдячні Богові, нашому Отцеві».

«Ми зібралися тут також завдяки тим, які випередили нас на цій дорозі, обираючи шлях прощення та віддаючи всі сили на те, щоби відповісти Господній волі “щоб усі були одно”. Спонукувані гарячим прагненням Ісуса, вони не дали себе зв’язати заплутаними вузлами протиріч, але знайшли мужність заглянути за їх межі та повірити в єдність, долаючи частоколи підозр і страху», – сказав Глава Католицької Церкви, нагадуючи, що ми є вигодонабувачами віри, любові та надії багатьох людей, які «мали мужність змінити напрямок історії».

Проповідувати всім народам

Далі Єпископ Риму зауважив, що число сімдесят вказує також на учнів, яких Ісус відправив на місію. Їхня кількість, у свою чергу, посилається на кількість знаних народів, що перерахована на початку Священних Писань. Це вказує на те, що «місія звернена до всіх народів, а кожен учень, щоб бути таким, повинен ставати апостолом, місіонером».

«Екуменічна Рада Церков народилася, як засіб екуменічного руху, викликаного нестримним закликом до місії: як християни можуть євангелізувати, будучи поділеними між собою? Це невідкладне запитання є спрямуванням для нашого шляху та перекладом Господньої молитви за те, щоб ми були в єдності, аби світ увірував», – сказав Папа.

Зв’язок між місією та екуменізмом

У цьому контексті Глава Католицької Церкви висловив стурбованість з приводу того, що здається, ніби «екуменізм і місія вже не є так тісно пов’язаними, як на початку». Однак, «місіонерський мандат», який є чимось більшим від служіння ближньому та сприяння людському розвиткові, «не можна забувати або вихолощувати».

«Звіщення Євангелія до країв землі є природнім нашому буттю християнами. Без сумніву, спосіб, яким здійснюється місія, відрізняється відповідно до періодів і місць, а перед обличчям повторюваної, на жаль, спокуси нав’язуватися, слідуючи за світськими логіками, слід пам’ятати, що Христова Церква зростає через привабливість», – вів далі Папа, пояснюючи, що сила притягання не полягає в наших ідеях чи стратегіях, бо «Божий люд неможливо применшити до громадської організації», але в пізнанні Христа та сили Його воскресіння, в спільності з Його стражданнями. Саме цей скарб ми, «тендітні глиняні посудини», повинні пропонувати цьому нашому світові.

«І не будемо вірними дорученій нам місії, – додав він, – якщо применшимо цей скарб до вартості чисто іманентного гуманізму, який можна пристосувати до панівної моди. Й будемо лихими сторожами, якщо схочемо лише зберегти його, закопавши задля страху перед викликами світу».

Новий євангелізаторський порив

За словами Папи, тим, чого ми дійсно потребуємо, є «новий євангелізаторський порив». Ми покликані бути народом, що живе радістю Євангелія та ділитися нею, прославляє Господа та служить ближнім, палаючи прагненням «відкрити горизонти нечуваної доброти й краси» тим, які ще «по-справжньому не пізнали Ісуса».

«Я переконаний, що якщо зростатиме місіонерський імпульс, зростатиме також єдність між нами. Подібно до того, як благовістування на початку позначало весну Церкви, так євангелізація позначить розквіт нової екуменічної весни», – сказав Святіший Отець, зауваживши, що він прийняв запрошення особисто взяти участь в святкуванні цієї річниці, щоб підтвердити вірність Католицької Церкви справі екуменізму та заохотити до співпраці.

У цьому контексті він вирішив поділитися деякими думками щодо гасла цих відзначень: «Прямувати, молитися та працювати разом».

Прямувати

За словами Папи, прямувати слід як всередину, так і назовні. Тобто, постійно скеровувати свої кроки до центру, визнаючи себе гілками, прищепленими до єдиної виноградної лози – Ісуса, бо «без взаємодопомоги й не перебуваючи в єдності з Ним», не зможемо принести плоди. А також виходити на «численні екзистенційні периферії сьогодення», щоб разом нести «цілющу благодать Євангелія страждаючому людству».

Молитися

Як зауважив Глава Католицької Церкви, як і у випадку зі шляхом, також в молитві не можемо чинити поступ самі, бо Божа благодать «гармонійно поширюється між віруючими, які люблять одні одних». А коли проказуємо молитву «Отче наш», то в нашому нутрі відлунює не лише наше синівство, але й те, що між собою ми є братами. «Молитва, – сказав він, – є киснем екуменізму».

Працювати разом

Щодо третього аспекту, то Папа запевнив, що Католицька Церква визнає «особливу важливість праці» комісії «Віра і Порядок», прагнучи й надалі робити внесок через участь своїх богословів. Адже дослідження цієї комісії щодо спільного бачення Церкви та її праця щодо розрізнення моральних питань «заторкують найуразливіші точки екуменічного виклику». Святіший Отець також схвально відгукнувся про роль Екуменічного Інституту Боссе в «екуменічному формуванні» молодих поколінь. Добрим знаком «екуменічної взаємодії» він назвав приєднання до відзначення Дня молитви за створіння.

Дияконія-служіння

Крім всього вищесказаного, чітко визначеним синонімом «типово церковної праці», за словами Глави Католицької Церкви, є diakonia-служіння, йдучи слідами Учителя, Який «не прийшов, щоб Йому служили, але щоб служити». «Вірогідність Євангелія випробовується тим, як християни відповідають на волання тих, які в різних кінцях землі несправедливо стають жертвами трагічного зростання рівня виключення, яке, породжуючи злидні, розпалює конфлікти», – зауважив Єпископ Риму, заохочуючи:

«Дивімося на те, що конкретного можна зробити, замість того, щоб знеохочуватися з огляду на те, що є неможливим. Гляньмо також на наших багатьох братів і сестер, які в різних частинах світу, особливо, на Близькому Сході, страждають через те, що є християнами. Будьмо близькими з ними. Й пам’ятаймо, що наша екуменічна мандрівка випереджена й супроводиться вже здійсненим екуменізмом – екуменізмом крові, який заохочує прямувати вперед».

Подолати деякі культурні парадигми

Підсумовуючи цю думку, Папа також закликав долати спокусу «абсолютизації деяких культурних парадигм». Слід допомогти людям доброї волі надати простір «людям і подіям», що стосуються величезної частини людства, але займають «надто маргінальне» місце серед великої інформації. Неможна залишатися байдужими щодо потребуючих. Прикро, якщо хтось у своїх достатках вбачає «чисті знаки Божого вподобання», а не покликання «відповідально служити людському родові й захистові створіння».

«Отож, запитуймо себе: що ми можемо зробити разом? Якщо якесь служіння є можливим, то чому б не спроектувати й не здійснити його разом, починаючи через практику конкретної любові досвідчувати інтенсивніше братерство?» – сказав Святіший Отець.

По завершенні екуменічної зустрічі Папа привітався з представниками WCC, а тоді від’їхав до женевського виставкового центру «Palexpo», де відслужить Святу Месу.