Святому Йосифові як покровителеві доброї смерті була присвячена чергова середова катехиза Папи Франциска, виголошена з нагоди загальної аудієнції.

На основі думки про те, що святий Йосиф помер на руках Ісуса та Діви Марії виникла християнська набожність до святого Йосифа як покровителя доброї смерті. Під час загальної аудієнції в середу, 9 лютого 2022 р., Папа Франциск присвятив кілька думок цій темі, а відправною точкою для роздумів стали слова Папи Венедикта XV, який сто років тому писав, що «через святого Йосифа ми потрапляємо безпосередньо до Марії, а через Марію – до джерела всілякої святості, до Ісуса». Цей Папа закликав єпископів підтримувати та поширювати братства і товариства, що моляться за вмираючих і за добру смерть.

Смерть – це не «застаріла» тема

Як зазначив Святіший Отець, дехто може вважати, що ці теми є «залишком минулого», однак, наші взаємини зі смертю «ніколи не стосуються минулого, але завжди є теперішністю». І хоч так звана «культура добробуту» старається усувати дійсність смерті, пандемія наново в драматичний спосіб на ній наголосила. Всіма способами ми стараємося віддалити від себе думку про смерть, піддаючись ілюзії, що цим «відберемо у смерті її силу та проженемо страх». Однак, «християнська віра не є засобом проганяти страх смерті, вона, радше, допомагає нам зустрітися з нею віч-на-віч».

 

Просвічені Христовим воскресінням

Папа вказав на те, що справжнє світло, яке просвічує таємницю смерті, випливає з Христового воскресіння. Як писав святий Павло, «якщо Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна також віра ваша».

«Дорогі браття й сестри, лише з віри у воскресіння ми можемо заглянути у прірву смерті, не бувши роздавленими страхом. Не тільки це. Ми можемо повернути смерті позитивну роль», – сказав Святіший Отець, пояснюючи, що думка про смерть, просвічена Христовим таїнством, допомагає нам новими очима дивитися на все життя.

Він зауважив, що якщо одного дня помремо, то хіба має сенс нагромаджувати? «Єдине, що ми повинні нагромаджувати, – це милосердна любов, здатність ділитися, не залишатися байдужими перед обличчям потреб інших». Або ж який сенс має сваритися одні з одними, якщо одного дня помремо? Краще померти примиреними… І як би ми не хотіли тримати її під контролем, вона «залишається подією, з якою мусимо рахуватися і перед обличчям якої мусимо робити вибір».

Гідна смерть

Врешті, Папа звернув увагу на два аспекти. Перший полягає в тому, що смерті неможливо уникнути, і саме тому катехизм навчає, що якщо зробимо все, що по-людськи можливе для лікування хворого, то «стає неморальною надмірна терапевтична настирливість». Друге зауваження стосується якості смерті, болю та страждання. За словами Святішого Отця, ми маємо дякувати за ту допомогу, яку пропонує медицина, також і через так звану паліативну опіку, аби кожна людина, що переживає останній етап життя, «могла пережити його максимально людяно». Але потрібно бути обережними, щоби не сплутати цю допомогу із неприйнятними пропозиціями, що ведуть до евтаназії.

«Ми повинні супроводжувати під час смерті, але не викликати смерть чи допомагати в будь-якій формі самогубства», – сказав він, знову наголосивши на тому, що всі повинні мати доступ до лікування, щоби «ніколи найслабші не були відкинуті мов непотріб». Адже правом є життя, а не смерть, «яку треба прийняти, але не завдавати». У цьому контексті Наступник святого Петра розкритикував підхід, в рамках якого відбувається непряме «винищення» похилих віком, коли їм дають менше ліків, ніж вони потребують, пришвидшуючи їхню смерть.

Підсумовуючи, Папа побажав, аби святий Йосиф допоміг нам пережити таїнство смерті в найкращий спосіб, адже для християнина «добра смерть є досвідом милосердя Бога, яке наближується до нас також і в останній хвилині життя». А оскільки в молитві «Радуйся, Маріє» ми просимо Богородицю бути з нами «в годину нашої смерті», то саме цією молитвою Святіший Отець завершив катехизу, проказавши її разом з паломниками в наміренні вмираючих і тих, які переживають жалобу.