Приймаючи членів координаційного церковного комітету відзначення францисканських ювілеїв, Папа заохотив учитися від святого Франциска, що означає іти за Христом, наслідуючи вбогого Христа та Його любов до бідних.

В понеділок, 31 жовтня 2022 р., Папа Франциск прийняв членів церковного координаційного комітету з відзначення францисканських восьмисотріч.

Від 2023 по 2026 рік Церква та послідовники святого Франциска з Ассізі відзначатимуть ряд важливих річниць. Першим у цьому переліку є восьмисотріччя остаточної редакції «Правил», які він уклав для своїх братів у Фонте-Коломбо 1223 року. Того ж року у Ґреччіо святий Франциск спорядив перший різдвяний вертеп. У 2024 році спогадуватиметься восьмисотріччя отримання у Ла-Верні стигматів, а через рік – написання «Пісні створіння», перші слова якої дали назву енцикліці «Laudato si’». Врешті, в 2026 році відзначатиметься восьмисотріччя переходу святого Франциска до вічності. Представники францисканської родини в світі вирішили створити церковний координаційний комітет для більш впорядкованого та плідного відзначення.

З джерел віри

На початку свого слова Папа Франциск зазначив, що коли обирав ім’я для свого понтифікату, він усвідомлював, що покликається на святого, «який є дуже популярним і, водночас, таким, якого не дуже зрозуміли». «У дійсності, святий Франциск – це муж миру, убогості, муж, який любить і шанує створіння. Однак, що є корінням цього усього, що є джерелом?» – запитував Святіший Отець, відповідаючи, що джерелом усього його досвіду є віра.

«Святий Франциск жив у нерозривний спосіб наслідуванням Христа убогого та любов’ю до бідних, немов двома сторонами тієї самої медалі», – сказав Папа, зазначивши, що для того, аби відзначення згаданих річниць не було просто обрядовим дійством, потрібно зуміти поєднати наслідування Христа та любов до вбогих. І це, за його словами, буде можливим також і завдяки атмосфері, яка вивільняється з різних «францисканських місць», кожне з яких має свої особливості та є «плідним даром, який робить внесок у оновлення обличчя Церкви».

У школі святого Франциска: слухати, прямувати вперед, звіщати

Як зауважив Святіший Отець, і через вісім століть святий Франциск «залишається таємницею». З цього випливає заохочення вступити до школи Ассізького Бідняка, «знаходячи в його євангельському житті дорогу для того, щоби йти слідами Ісуса», що означає «слухати, прямувати вперед і звіщати аж до периферій».

Роздумуючи над цими аспектами, Папа нагадав про те, як почувши перед розп’яттям голос Ісуса: «Франциску, відбудуй мій дім», юнак із запалом почав відновляти церковцю, але згодом збагнув, що йшлося не про кам’яну будівлю, але про те, щоби «зробити свій внесок у життя Церкви», тобто, «віддатися служінню Церкви, люблячи її та трудячись над тим, аби в ній дедалі більше відображалося Христове обличчя».

Святий Франциск пішки проходив селами та містечками Італії, «касуючи відстань між Церквою та народом». «Ця здатність “виходити назустріч”, замість того, щоби “чекати при прохідній”, є стилем християнської спільноти, що відчуває нагальність того, щоби ставати близькою, аніж зосереджуватися на собі самій», – сказав Папа, підкресливши, що той, хто наслідує святого Франциска, повинен зупинятися на молитву і споглядання, після того прямувати далі, даючи свідчення Христа.

Врешті, обов’язок звіщення аж до периферій нагадує про те, що «всі ми потребуємо справедливості, але також і довір’я». «Лише віра повертає замкнутому і індивідуалістському світові подих Святого Духа. І з цим помічним подихом стає можливим долати великі виклики сьогодення, такі як мир, піклування про створіння та нова модель розвитку, не піддаючись перед обличчям фактичних даних, які здаються нездоланими», – підкреслив Святіший Отець.