Папа: Запорукою успішної місії кожного з нас є єдність з Богом у молитві
  • Нед, 13/01/2019 - 14:57

У свято Господнього Хрищення Святіший Отець заохотив вірних краще пізнавати Ісуса в світлі Його стосунків з людьми та з Небесним Отцем

Єднаючись з людом, Ісус поділяє з ним глибоке прагнення оновлення, а свою місію розпочинає та здійснює в досконалій єдності з Небесним Отцем та Святим Духом. На це звернув увагу Папа Франциск перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 13 січня 2019 р., коментуючи євангельську розповідь святого Луки про Хрищення Ісуса в Йордані, зауваживши, що вона є заохоченням краще пізнавати Ісуса в світлі «двох важливих елементів», якими є Його стосунки з людом та з Небесним Отцем.

Прагнення внутрішнього оновлення

У євангельській розповіді про Хрищення Ісуса в Йордані, як підкреслив Папа, бачимо, що люд, який зібрався на березі річки, є не лише «фоном» цієї події, але «її суттєвою складовою». «Перед тим, як зануритися у воду, Ісус “занурюється” в натовп, єднається з ним, повністю приймаючи людський стан, поділяючи все, крім гріха. В Своїй божественній святості, повній благодаті й милосердя, Божий Син втілився саме для того, щоб взяти на Себе та скасувати гріх світу. Взяти на себе наші злидні, наш людський стан», – сказав Святіший Отець, додаючи, що «єднаючись з народом, який просив у Івана Хрищення покаяння, Ісус поділяє разом з ним глибоке прагнення внутрішнього оновлення».

Далі Наступник святого Петра зауважив, що Святий Дух, Який явився у тілесній формі у вигляді голуба, є знаком того, що з Ісусом розпочинається «новий світ», «нове створення». Й також до кожного з нас, «що відродилися з Ісусом у Хрищенні», звернені слова Отця: «Ти – мій улюблений Син, в тобі моє уподобання». «Та любов Отця, яку всі ми отримали в день Хрищення – це полум’я, що було запалене в нашому серці, та вимагає бути підтримуваним через молитву та милосердну любов», – сказав Папа.

В досконалій єдності з Отцем

Далі, як зауважив Святіший Отець, «після занурення в народ та у води Йордану, Ісус “занурюється” в молитву». Хрищення є початком Його публічного життя та місії «посланця Отця, щоб виявити Його доброту й любов до людей».

«Ця місія, – сказав Папа, – здійснюється в постійній та досконалій єдності з Отцем та Святим Духом. Також і місія Церкви й кожного з нас, аби бути вірною та плідною, покликана “прищепитися” до молитви Ісуса. Йдеться про те, щоб постійно відроджувати в молитві євангелізацію та апостолят, щоб давати ясне християнське свідчення згідно не з людськими проектами, але з Божим стилем».

Пам’ятати дату Хрищення

Підсумовуючи, Святіший Отець підкреслив, що свято Господнього Хрищення – це «слушна» нагода, «щоб з вдячністю та переконанням» оновити хрищальні обітниці, зобов’язуючись «щодня жити в послідовності» з ними. «Крім того, як я вже неодноразово говорив вам, дуже важливо знати дату свого Хрищення», – сказав Папа, заохочуючи тих, які її не знають, розпитати про неї в своїх рідних та «зберігати у своєму серці, щоб кожного року святкувати».

«Нехай же Ісус, Який спас нас не за наші заслуги, але щоб здійснити безмежну доброту Отця, вчинить нас милосердними до всіх. Нехай же Пречиста Діва Марія, Мати Милосердя, буде нашою провідницею та прикладом», – побажав Святіший Отець, розпочавши проказування молитви «Ангел Господній».

Хрищення – корінь нашого життя в Бозі

Вітаючи опісля паломників, Папа закликав молитися за немовлят, яких він охристив того дня вранці, та за їхні родини. «При цій нагоді, – додав він, – знову звертаюся до всіх із заохоченням зберігати завжди живою та актуальною пам’ять про своє Хрищення. Там коріння нашого життя в Бозі, коріння нашого вічного життя, дарованого нам Ісусом Христом».

Навчитися призивати Святого Духа

Святіший Отець також звернув увагу на те, що по завершенні різдвяного періоду, літургія повертається до «звичайного періоду», заохочуючи в цьому контексті, «як Ісус, після Свого хрищення», піддатися проводові Святого Духа «в усьому, що чинимо». «Але щоб це зробити, – мовив він, – ми повинні призивати Його. Навчімося якнайчастіше призивати під час дня Святого Духа, щоб могли з любов’ю переживати звичайні речі, вчиняючи їх, таким чином, надзвичайними».