Разом з координаційним комітетом Ради Єпископатів Латинської Америки CELAM Папа розважав над ситуацією з душпастирством на цьому континенті. До обрання на Петровий  престол Папа Франциск шість років працював у цьому комітеті.

Святіший Отець пригадав, що під час конференції CELAM у Апаретиді була оголошена Континентальна Місія і вказана необхідність «душпастирського навернення» через іспит совісті щодо способу провадження душпастирства священиків у співпраці з вірними.

Папа підкреслив потребу діалогу із сучасним світом і остеріг перед певними спокусами, наприклад, ідеологізацією євангельської проповіді із зведенням її до соціології чи психології. Йшлося також про спокусу клерикалізму, який звільняє вірних мирян від відповідальності, що деяким із ним видається вигіднішим. У Апаретиді запропоновано візію католика як учня Христа і місіонера, тому Святіший Отець запропонував задуматись над тим, що цей учень є посланий на екзистенціальні периферії.

«Тим, хто провадить душпастирство, Континентальну місію, є єпископ, - сказав Папа. - він має провадити, що не значить панувати. Тут я хотів би вказати кілька рис профілю єпископа, які вже накреслив нунціям на зустрічі в Римі. Єпископи мають бути пастирями. Близькі людям, отці і брати, з великою лагідністю; терпеливі і милосердні. Люди, які люблять убогість,  внутрішню убогість як свободу перед Господом, так і убогість внутрішню, простоту і суворість життя. Люди, які не мають «великопанської ментальності». Люди з негоруючими амбіціями, але які люблять одну єпархіальну Церкву, не чекаючи на чергову номінацію. Люди, які вміють чувати над повіреною їм вівчарнею і турбуватись про все те, що її утримує в єдності: чувати над своїм людом, звертаючи увагу на можливі загрози, але, перед усім, щоб оживляти надію, щоб люд мав у серці сонце і світло. Люди, як вміють підтримувати з любов’ю і терпеливо те, що Бог робить у своєму люді».

За матеріалами: http://pl.radiovaticana.va