Папа: «Зима» у Церкві – це нагода повернутися до суттєвого
  • Суб, 05/10/2019 - 13:52

Приймаючи у Ватикані сестер-паолінок, що беруть участь у Генеральній Капітулі, Святіший Отець заохотив їх не піддаватися відчаєві та знеохоченню перед обличчям труднощів, але й надалі втамовувати спрагу Бога наших сучасників.

Вирушити в дорогу з відвагою, що походить від Святого Духа та креативністю Апостола народів святого Павла. Із таким заохоченням Папа Франциск звернувся до учасниць 11-ї Генеральної Капітули Побожного Товариства Дочок святого Павла – жіночого чернечого згромадження, особливим служінням якого є видавнича справа. Приймаючи в п’ятницю, 4 жовтня 2019 р., делегаток Згромадження, що представляють понад дві тисячі сестер, які служать у 52 країнах світу, він закликав їх «життям і апостольськими трудами» звіщати сучасникам Добру Новину.

 

Готовність пуститися в дорогу

«Підведись і рушай в дорогу (Втор 10,11), уповаючи на Обітницю». Такою є тема цієї капітули, яку Святіший Отець охарактеризував як «промовисто біблійну», адже вона вказує на досвід Мойсея, Авраама, Іллі та «Божого люду загалом». «Історія спасіння, як окремої особи, так і народу, вкорінена в готовності вирушити, залишити, пуститися в дорогу, не з власної ініціативи, але відповідаючи на покликання й довірившись обітниці», – пояснив він.

Як пережити «духовну зиму»?

За словами Наступника святого Петра, в наш час, більше, ніж будь-коли раніше, потрібна віра. Багато-хто каже, що «богопосвячене життя переживає зиму». Зменшуються покликання, зростає показник середнього віку, вірність взятим на себе з обітами зобов’язанням не завжди є такою, якою повинна бути… Виклик, за його словами, полягає в тому, щоб «пройти через зиму, аби зацвісти та принести плід». А для цього слід «жити корінням».

«Зима в Церкві та в богопосвяченому житті не є безплідним періодом, періодом смерті, але слушною нагодою для повернення до суттєвого», – сказав Папа, наголошуючи, що у випадку сестер паолінок це означає «наново відкривати апостольський і місіонерський шлях», щоб досягати «як периферії мислення, так і екзистенціальні околиці».

«Засновані для служіння Божому слову, для того, аби звіщати всім світлу дорогу життя, якою є Євангеліє Ісуса Христа, ви носите в своєму ДНК місіонерське завзяття. Нехай же ніколи не забракне цього завзяття, в усвідомленні того, що головною дійовою особою місії є Святий Дух», – побажав він.

 

Проникнутися співчуттям

За словами Глави Католицької Церкви, йдеться про те, щоб ступити на дороги світу із контемплятивним і повним прихильності поглядом, почуватися членом згромадження, що виходить назовні, віддаючи всі свої сили євангелізації. Потрібно дозволити, аби дійсність, в якій живемо, ставила перед нами виклик, «зберігаючи в серці здатність відчувати співчуття». Слід ставати місіонерками, які «свідчать життям, зосередженим на Христі».

А все це, як підкреслив Святіший Отець, неможливе без віри. Віри, як у Авраама, що «повірив, залишаючись стійким у надії проти всякої надії», як у Марії, Яка навіть не розуміючи таїнства, вірить і погоджується: «Нехай зі мною станеться на твоїм словом», віри, як у святого Петра, що каже: «Господи, до кого підемо? В Тебе – слова життя вічного».

Не піддаватися відчаєві, але ризикнути

Як читаємо в старозавітній Книзі Царів, у період втоми і розчарування Бог наказав Іллі: «Вставай і їж». Посилаючись на цей епізод зі Святого Письма, Папа закликав черниць не дозволити на те, аби втома чи знеохочення їх паралізували.

«Довгим і плідним був шлях, яким ви пройшли. Довгим є шлях, яким залишилося пройти. Насичені хлібом Божого слова, прямуйте вперед серед світла й тіней культурного контексту, в якому живемо, ризикуйте, залишайтеся вірними власній перспективі, тобто, ставити на перше місце не моральний осуд, але шукання нагод для сіяння Божого слова», – заохотив Святіший Отець паолінок, закликаючи втамовувати голод і спрагу наших сучасників, що є «спрагою Бога та голодом Євангелія».