Папа: Зустріч з ближнім є упривілейованою нагодою зустрітися з Богом
  • Нед, 14/01/2018 - 17:39

Мати сумніви й побоювання не є гріхом. Ним є дозволити, аби цей страх окреслював наші відповіді та обумовлював рішення. На це звернув увагу Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у неділю, 14 січня 2018 р., очолив у базиліці Святого Петра у Ватикані з нагоди Всесвітнього дня мігранта й біженця. На початку проповіді він зазначив, що цього року хотів відзначити цей день разом з мігрантами, біженцями та прохачами притулку, запросивши їх на це Євхаристійне богослуження.

Темою біблійних читань під час цієї Святої Меси було Господнє покликання. В уривку з Книги Самуїла йшлося про те, що Господь кличе нас на ім’я, запрошуючи, за словами проповідника, «шанувати той факт, що всі ми були створені, як унікальні й неповторні істоти, всі відрізняємося між собою та кожен має окреме завдання в історії світу». Натомість в уривку з Євангелії від Івана двоє учнів, на своє запитання до Ісуса: «Де перебуваєш?», отримали відповідь: «Прийдіть і подивіться», яка «відкриває на особисту зустріч, що включає відповідний час для того, аби прийняти, пізнати та визнати іншого».

Папа нагадав, що у своєму Посланні на цей день він писав, що «кожен чужинець, який стукає до наших дверей, є нагодою зустрічі з Ісусом Христом». Але, додав він, «для чужинця, мігранта, біженця та прохача притулку кожні двері на новій землі також є нагодою зустріти Ісуса». Отож, Христове запрошення: «Прийдіть і подивіться» сьогодні звернене до всіх, до місцевих спільнот та новоприбульців.

«Це запрошення, подолати наші страхи, щоб змогти вийти назустріч іншому, щоби його прийняти, пізнати й визнати, – сказав Святіший Отець. – Це запрошення, яке дає шанс стати ближнім для іншого, щоб побачити, де і як він живе. Для новоприбульців прийняти, пізнати та визнати у сьогоднішньому світі означає пізнавати й шанувати закони, культуру й традиції країн, які їх приймають. Це також означає зрозуміти їхні побоювання й тривоги за майбутнє. Для місцевих громад приймати, пізнавати й визнавати означає відкритися на багатство різноманітності без упереджень, збагнути потенціал та сподівання новоприбульців, як також їхні слабкі місця та страхи».

Далі Глава Католицької Церкви звернув увагу на те, що «справжня зустріч» не зупиняється на прийнятті, але зобов’язує до наступних кроків, про які йшлося в цьогорічному посланні, якими є «захистити, підтримувати й інтегрувати». То чи зуміємо в «справжній зустрічі з ближнім» розпізнати Ісуса, Який просить про прийняття, захист, підтримку й інтеграцію? Але саме така «справжня зустріч з Христом» є джерелом спасіння, яке слід звіщати всім, наслідуючи апостола Андрія, який поділився вісткою про зустріч з Месією зі своїм братом Симоном і привів його до Ісуса.

«Не є легко увійти в культуру іншого, поставити себе на місце настільки відмінних від нас, зрозуміти їхні думки й досвід. І тоді ми часто відмовляємося від зустрічі з іншими й зводимо стіни, аби захиститися. Місцеві громади, іноді, бояться того, що новоприбульці потурбують становлений порядок, “вкрадуть” щось з того, що будувалося з великим трудом. Також і новоприбульці мають страх: вони бояться співставленння, осуду, дискримінації, невдачі», – зауважив проповідник, додаючи:

«Ці побоювання є виправданими, вони ґрунтуються на сумнівах, повністю зрозумілих з людської точки зору. Сумніватися та боятися не є гріхом. Гріхом є дозволити, щоб ці страхи окреслювали наші відповіді, обумовлювали наші рішення, компрометували пошану й великодушність, живили ненависть та відкинення. Гріхом є відмовитися від зустрічі з іншим, з відмінним, з ближнім, що, у дійсності, є упривілейованою нагодою зустрітися з Господом».

І з цієї зустрічі з Ісусом, як підсумував Папа, випливає «наша сьогоднішня молитва», яка є взаємною: «Мігранти і біженці моляться за місцеві громади, а місцеві спільноти моляться за новоприбульців та за давніх мігрантів».