Папа звертає увагу віруючих на Соціальний вимір Євангелізації
  • Птн, 06/12/2013 - 21:45

У четвертому розділі свого Апостольського Звернення Evangelii Gaudium, яке було офіційно презентоване у Ватикані 26 листопада 2013 року, папа Франциск звертає увагу на велике значення і важливість Соціального виміру Євангелізації.

Розділ четвертий. Соціальний вимір Євангелізації.

176. Євангелізувати – це є чинити присутнім у світі Царство Боже. Але «жодне часткове чи фрагментарне визначення не може надати сенсу багатої реальності, комплексної та динамічної, якою є євангелізація, без впадання у ризик збідніння і аж до її спотворення.[140]

Тепер я хотів би поділитися своїми побоюваннями з приводу соціального виміру євангелізації власне тому, що якщо цей вимір не буде належним чином виражений, то завжди буде зводитись до ризику спотворення автентичного та інтегрального значення євангелізаційної місії.

І. Громадські та соціальні впливи керигми

177. Керигма посідає неминуче зміст соціальний: в самому серці Євангелія є громадське життя і зобов᾽язання щодо інших іншими. Зміст першого звернення має безпосередній моральний вплив, в центрі якого є благодійність.

Сповідування віри та соціальне зобов'язання.

178. Сповідувати Отця, який любить безконечно кожну людину, виражає відкриття того, що «цим самим це виявляє її безконечну гідність». [141] Сповідувати те, що Син Божий прийняв наше людське тіло означає що кожна людська особа була піднесена до самого серця Бога. Сповідувати те, що Ісус дав свою кров за нас віддав свою кров за нас відкидає збереження найменшого сумніву щодо любові без обмежень і значимості кожної людської особи. Його спасенне діяння має соціальну значущість , тому що «Бог у Христі, визволяє не лише окрему людину, але й соціальні відносини між людьми». [142] Сповідувати те, що Святий Дух діє у всьому передбачає визнання того , що Він шукає проникнення у кожну людську ситуацію і у всіх соціальних зв'язках: «Святий Дух посідає нескінченну винахідливість, властиву божественному задуму, який знає, як владнати і розв'язати вузли людських справ і також ті, які є більш складні і непрохідні». [143] Євангелізація шукає співпраці також із визвольною дією Духа. Те ж таїнство Пресвятої Трійці пригадує нам, що ми були сотворені за образом божественної єдності, тому ми не можемо ані реалізовувати себе ані спастися самі. Із серця Євангелія ми визнаємо тісний зв'язок поміж євангелізацією та людським розвитком, який із необхідністю повинен виражати себе і розвиватися в усій діяльності євангелізації. Прийняття оцього першого звернення, яке запрошує залишатися в любові Божій і любити Його любов'ю, яку Він сам комунікує, призводить у житті людської особи та її діях першу та фундаментальну відповідь: бажати, шукати та мати в серці благо інших.

179. Цей нерозривний зв'язок між прийняттям спасительного звернення та ефективною братньою любов᾽ю є вираженою у деяких текстах Святого Писання, що є спонукає до доброго розгляду і міркування з ретельністю, щоб отримати усі наслідки. Йде мова про повідомлення, яке Це повідомлення , яке ми часто використовуємо, яке повторюємо майже механічно, при цьому, однак без переконання, що це має реальний вплив на наше життя і на наші громади. Як небезпечна і шкідлива є наркозалежність, яка приводить нас до втрати подивування, захоплення і ентузіазму, щоб жити Євангелієм братерства і справедливості! Слово Боже навчає, що у братові постійно перебуває продовження Втілення для кожного із нас: «Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших - ви Мені зробили (Мт 25,40). Те, що чинимо для інших має трансцендентний вимір: «Якою мірою міряєте, такою і вам відміряють» (Мт 7,2), і відповідає божественному милосердю щодо нас: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний. Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься. Дайте, то й вам дасться [...] з мірою, з якою ви вимірюєте , то вона повинна бути виміряна до вас у поверненняЯкою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють» (Лк 6,36-38). Те, що виражають дані тексти є обсолютним пріоритетом «виходу за межі себе у напрямку брата», як однієї із двох головних заповідей, що лежить в основі всіх моральних норм і як виразний знак щодо розрізнення на шляху духовного зростання у відповідь на абсолютне безкоштовне дарування Бога. Тому, те ж служіння доброчинності (милосердя) який «навіть обслуговування благодійності є одним із складових вимірів місії Церкви і незамінним виразом власної сутності». [144] Оскільки Церква є вже за своєю природою місійною, тому неминуче випливає із цієї природи ефективна доброчинність задля майбутнього, співпереживання, яке включає приймає, допомагає і сприяє.

[140] Paolo VI, Esort. ap. Evangelii nuntiandi (8 dicembre 1975), 17: AAS 68 (1976), 17.
[141]  Giovanni Paolo II, Angelus con i disabili nella Chiesa Cattedrale di Osnbrück [16 novembre1980]: Insegnamenti III/2 [1980], 1232.
[142] Pontificio Consiglio della Giustizia e della Pace, Compendio della Dottrina Sociale della Chiesa, 52.
[143] Giovanni Paolo II, Udienza Generale [24 aprile 1991]: Insegnamenti XIV/1[1991], 856.
[144] Benedetto XVI, Lett. ap. in forma di motu proprio Intima Ecclesiae natura (11 novembre 2012): AAS 104 (2012), 996.

Підготував о.Олег Лука

Фото: www.catholicnews.org.uk

Інформаційна служба Комісії УГКЦ Справедливість і Мир