Павло Апостол, св.
  • Чтв, 11/07/2013 - 23:09

Апостол Павло – Апостол народів.

Походив з єврейської глибокорелігійної родини, мав спочатку ім’я Савло, належав до коліна Веніамінового, народився в місті Тарсі (Кілікія) у Малій Азії, яке тоді славилося своєю грецькою академією і освіченністю своїх мешканців. Подальшу освіту здобув в Єрусалимі. Незважаючи на приналежність до партії фарисеїв, був людиною вільнодумною і шанувальником грецької мудрості. За єврейським звичаєм, молодий Савло вивчив мистецтво робити намети, яке потім допомогло йому заробляти на прожиток власною працею.

Успадкував від свого батька римське громадянство, був ревним гонителем ранніх християн. Але під час своєї подорожі до Дамаску (з метою переслідування християн) мав видіння Христа, після чого став невпинним апостолом християнства. Опівдні в дорозі його й супутників несподівано осяяло світло з неба. Він упав на землю і почув небесний голос: «Савле, Савле, чому ти мене переслідуєш?». На що Савло сказав: «Хто ти, Господи?». Й почув відповідь: «Я Ісус, що його ти переслідуєш. Встань же та йди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити». Здивованого й осліпленого Савла привели в Дамаск, де після зустрічі з учнем Христа Ананієм він прозрів, а той сказав: «Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю його зрозумів і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його. Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми…»

Після навернення Павла у християнство й сповнення Святим Духом інші Апостоли з недовірою поставилися до нього і спілкувалися через посередника — Апостола Варнаву, з яким Павло згодом здійснював апостольські труди в Антіохії, Македонії, Афінах, Солуні, Корінфі та Ефесі. Проповідуючи слово Боже, Апостол Павло зцілював важко хворих, але зазнав переслідувань та нападів. Кілька разів він був чудесним образом врятований Господом (після побиття камінням та потоплення корабля) та провів два роки в ув’язненні в Кесарії.

Спочатку проповідував в Аравії, а потім у сірійській Антіохії. На апостольському соборі у 48-49 рр. висловив рішуче переконання, що для навернення язичників на християнство вирішальною є віра у Христа, а не приналежність до юдейської релігії.

В наступні роки проповідував у Малій Азії, Македонії, Греції, всюди засновуючи християнські громади. В кінці 50-х років у Єрусалимі був заарештований. Після дворічного ув’язнення в Кесарії Агріппа відправив Павла до Рима на суд кесаря, де знайшов мученицьку смерть — апостола засудили на смерть і стратили усікновенням голови (через рік після смерті Апостола Петра). Про це пише і папа Климент I у своєму першому листі, що апостоли Павло та Петро померли смертю мучеників. Сучасна історико-релігійна думка підтверджує, що апостол Павло — реальна історична особа.

Джерело: http://petrapavla.org.ua