Переселенці, що проживають на Харківщині, отримали гуманітарну допомогу у рамках акції “Папа для України”
  • Птн, 10/03/2017 - 18:46

Храм Пресвятої Богородиці у смт Вільча Вовчанського району Харківської області від початку конфлікту на Донбасі опікується вимушено переміщеними особами (ВПО). Основна категорія осіб, що перемістилася з буремного Сходу, — це пенсіонери, багатодітні сім’ї, інваліди та знедолені люди, що полишили свої домівки в пошуках кращої долі на мирній території.

7 березня переселенці отримали першу допомогу від Папи Франциска при парафії Покрови Пресвятої Богородиці, а саме: паливні брикети для обігріву оселі та помешкань. Кожна родина отримала понад 2, 5 тонни палива, що забезпечить теплом кінець опалювального сезону та навіть вистачить на наступну зиму. Це тільки початок проекту, наступним етапом планується забезпечення продуктами харчування та засобами гігієни понад сто сімей ВПО з Вовчанського району.

Люди дуже вдячні Церкві, парафії та ініціативі Папи Римського, що не покидають їх сам на сам із бідою та навіть зараз опікуються ними. Також вони зазначають, що, незважаючи на те, що пройшло вже три роки після початку конфлікту, вони все одно потребують допомоги: продуктів харчування, медичного забезпечення та психологічної підтримки. Деякі переселенці розповіли, що дуже сумують за домівками, оскільки протягом трьох років жодного разу не поверталися на свою малу Батьківщину через постійні обстріли та небезпеку. А багатьом сім’ям вже нема куди повертатися, бо їхні домівки зруйновані внаслідок бойових дій.

Адміністратор місцевої парафії о. Сергій Коваль вдячний, що допомога від Папи Франциска прийшла в такий віддалений район Харківщини, бо сім’ї переселяються сюди через дешеву оренду, але от гуманітарні програми сюди «потрапляють» дуже рідко. І майже чи не єдиною допомогою для цих людей залишається підтримка Церкви та парафіян.

Варто зазначити, що парафія Покрови Пресвятої Богородиці смт Вільча є найбільш східною у Харківському екзархаті, вона знаходиться за кілька кілометрів від російського кордону.

Марина Краснова