Ми потребуємо «відкривати багатства один одного», цінуючи те, що нас єднає та вбачати у відмінностях нагоду до зростання, ми потребуємо «терпеливого і довірливого діалогу», аби спільноти могли «передавати цінності власної культури та приймати добро, що походить з досвіду інших». «Таким чином, також можна буде загоїти важкі рани недавнього минулого та з надією дивитися у майбутнє», – наголосив Папа Франциск у своїй першій промові, виголошеній у Сараєво.

Промовляючи під час церемонії привітання, яка була поєднана із візитом ввічливості до Президіуму Держави і зустріччю з представниками влади та дипломатичним корпусом, Єпископ Риму зазначив, що з великою радістю прибув до цього міста, «яке багато вистраждало через кровопролитні конфлікти минулого століття, але знову стало місцем діалогу та мирного співжиття». За його словами, Сараєво і Боснія та Герцеговина відіграють особливу роль у Європі, як місце, «де протягом сторіч присутні громади, які сповідують різні релігії та належать до відмінних етносів й культур», що не завадило «встановленню приязних і щирих взаємостосунків».

«Також і архітектурна структура Сараєво, – вів далі Папа, – несе в собі явні та рясні сліди цього, адже в її урбаністичній картині на короткій відстані одна від одної височіють церкви, синагоги та мечеті, так що це місто називають “Європейським Єрусалимом”. Адже воно представляє перехрестя культур, націй та релігій, і це вимагає будувати завжди нові мости й пильнувати та відновлювати існуючі».

Глава Католицької Церкви наголосив на тому, що прибув, «як паломник миру й діалогу», через вісімнадцять років після візиту святого Івана Павла ІІ. «Я радий бути свідком здійсненого поступу, за який слід подякувати Господеві та численним людям доброї волі, – сказав він. – Але важливо не задовольнятися тим, що було здійснене, а намагатися чинити наступні кроки для оздоровлення довіри та створювати нагоди для зростання взаємного пізнання і пошани».

За словами Святішого Отця, Боснія і Герцеговина є «інтегральною частиною Європи», а тому її успіхи чи трагедії є ними також і для всього континенту, а «мир і згода на цій землі між хорватами, сербами і боснійцями», братерські й щирі стосунки між євреями, мусульманами і християнами, «набирають ваги, яка виходить далеко за межі її кордонів». Адже вони свідчать «усьому світові», що співпраця між різними етносами і релігіями є можливою, а плюралізм може стати початком «оригінальних та ефективних розв’язок існуючих проблем».

Для успішного протистояння «варварству тих, які би хотіли з кожної відмінності зробити претекст і нагоду для насильства», ми, як зауважив Папа, потребуємо «визнання фундаментальних цінностей нашої спільної людської природи», а політичні провідники «покликані до благородного завдання бути першими слугами своїх громад, діями, які, у першу чергу, зважатимуть на фундаментальні права людської особи, між якими виділяється право на релігійну свободу». А це вимагає «дійсної рівності всіх громадян перед обличчям закону та його здійснення, не зважаючи на етнічну, релігійну чи географічну приналежність», щоб «усі могли бути повноправними учасниками громадського життя, втішаючись однаковими правами».

«Через молитву та діяльність своїх вірних та інституцій, Католицька Церква, – зазначив її Глава, – бере участь у матеріальній та моральній відбудові Боснії і Герцеговини, поділяючи радощі й турботи, прагнучи наполегливо свідчити свою особливу близькість до бідних і потребуючих, спонукувана так чинити повчаннями та прикладом свого божественного Учителя Ісуса». Апостольська Столиця, за словами Папи, гарантує свою підтримку в сприянні співпраці, діалогу та солідарності, висловлюючи сподівання, що ця країна, «після того, як віддалилися чорні грозові хмари, за допомогою всіх зможе витривати на розпочатому шляху, так щоби розквітла весна після морозної зими».