Під іменем Франциска...
  • Срд, 09/10/2013 - 14:51

На початку жовтня Папа Франциск здійснив прощу до Небесного Покровителя свого понтифікату – святого Франциска з Ассізі. Святіший Отець відвідав це містечко в центральноіталійському регіоні Умбрії в день літургійного спомину цього святого, життя якого вирізнялося надзвичайною убогістю задля Небесного Царства.

Стародавні римляни казали, що в імені присутнє побажання. Якщо це так, то ім’я «Франциск» вказує на шлях, обраний Церквою для протистояння проблемам нашого часу. Сім місяців тому, світ, скерувавши погляди на фасад базиліки Святого Петра у Ватикані, затамувавши подих, слухав слова кардинала-протодиякона, який звістив про те, що маємо нового Папу, яким став аргентинський кардинал Хорхе Маріо Берґольйо, ще через мить усі з великим здивуванням почули ім’я, яке він собі вибрав. Вперше в історії Церкви Єпископ Риму взяв собі ім’я Франциск.

Протягом перших пів року цього понтифікату спостерігаємо за тим, як він відкриває різні перспективи для майбутнього Церкви, і вимагає від нас неабиякої уваги та зусиль, що зрозуміти, як кожен віруючий може брати активну участь у доланню викликів цього майбутнього. Головним викликом, однак, завжди буде втілювати Євангеліє та його послання у щоденне життя в усіх його вимірах, враховуючи також політичне, суспільне й економічне.

У далекому 1208 році, почувши уривок з Євангелії від святого Матея, святий Франциск усвідомив, що прийшов час довершити своє навернення та вийти на дороги світу. Саме це покликана сьогодні здійснити соціальна доктрина Церкви, щоб не залишатися закритою в університетських аудиторіях, на письмових столах дослідників. Святий Франциск пропонує нам основи соціального вчення, уважного до найостанніших, яке не боїться світу, що представляється, як ворожий, але обіймає його, щоб допомогти відчути присутність Христа. Яке не боїться говорити про економіку та її практикувати, не боїться брати до уваги матеріальний вимір життя, так би мовити, «забруднити руки» матіральним.

Святий Франциск, усвідомлюючи проблеми епохи, в якій проживав, хотів не просто зреформувати Церкву, але за допомогою Євангелія навернути світ, шукаючи всіх доступних для цього засобів. І не випадково, що саме з францисканського руху зродилися перші моделі кооперації та кас взаємодопомоги. Щоб боротися з бідністю, запропоновано працювати над тим, щоб зібравши певний капітал, призначати його для позики бідним, даючи їм можливість підтримати чи розвинути власне господарство. І такий підхід відрізняється від простого роздавання матеріальних благ, яке не творить нового і не вміє розпорядитися малими ресурсами. Але цей спосіб вимагає «забруднитися» участю в економічній діяльності.

На цьому прикладі можемо ствердити, що «Церква Папи Франциска» – це не вихваляння бідності, як дехто помилково вважає, спостерігаючи за словами та жестами Святішого Отця. Слід пам’ятати про відмінність між зубожінням та убогістю. Так, убогість святого Франциска була його добровільним та відважним рішенням, яке зродилося з бажання вчинити менш боліснішою бідність інших, які переживали її наслідки зовсім не добровільно, через незалежні від них обставини.

Святий Франциск завжди відкидав думку про протиставлення «Церкви чистих» всім іншим. Як і тоді, також і тепер слід остерігатися «єретицьких» спрощень в підході до завдань Церкви у світі. Французький письменник і мислитель Жорж Бернанос писав: «Неможливо реформувати Церкву, не терплячи за неї, неможливо реформувати видиму Церкву, не страждаючи за невидиму. Вади Церкви реформуються не інакше, як беззастережним прикладом її найгероїчніших чеснот. Можливо, святий Франциск з Ассізі не менше за Лютера був проти корупції та симонії церковних діячів. Але він не кидав виклик беззаконню, не намагався йому протиставлятися. Франциск, наскільки це було можливим, поринув у бідність, як джерело кожного відпущення, кожної чистоти...».

У день свого обрання, Папа Франциск відразу просив молитися за нього, разом з ним долати розпочатий ним шлях. Звісно, це не буде легко. Для того, щоб «оновити» Церкву, «відремонтувати» світ разом з новим Папою, кожен з нас може щодня молитися словами святого Франциска з Ассізі: «Боже, дай мені силу змінити речі, які я можу змінити, прийняти речі, які не можу змінити, а також мудрість відрізнити одні від других».

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va