Владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, упродовж місяця травня, що традиційно в Українській Греко-Католицькій Церкві присвячений вшануванню Пресвятої Богородиці, запрошує до чергового медійного духовно-пізнавального проєкту #ПохвалаБогородиці. У межах цього проєкту на власній фейсбук-сторінці та на офіційному сайті Синоду Єпископів УГКЦ єпископ ділитиметься власними духовними роздумами про Матір Божого Сина та нашу матір. Запрошуємо і вас крокуватися разом із нами дорогою #ПохвалиБогородиці, випрошуючи у неї ласки і заступництво для наших родин та цілої нашої країни.

«Богопровідну зірку побачивши, мудреці пішли за її світлом, немов за світильником, царя могутнього шукаючи, а знайшовши, приступили до недоступного і закликали з радості: Алилуя!»

Як багато людей тужать за зустріччю з Богом! Як багато відчувають у своїй душі таємничий поклик, який кличе, запрошує, взиває! Можливо, багато хто удостоюється особливих Божих знаків, які для них, подібно як для мудреців зі Сходу, можуть стати «богопровідними», тобто вказують шлях і ведуть до Бога.

Проте, лише про невелику кількість людей можна сказати, що вони справді мали досвід зустрічі з живим Богом. Чому так стається? Мабуть, тому, що вони, отримавши Божий знак, все ж не пустилися в дорогу, не пішли за світлом Божої зірки, за натхненням, за знаком, які їх кликали назустріч Богові, в дорогу. Мудреці вирушили за світлом «богопровідної зірки», «царя могутнього шукаючи». Іншими словами, вони встали зі своїх насиджених місць, зробили перший і наступні кроки, вони покинули свій звичний дотеперішній спосіб життя, були готові посвятити час, зусилля, згодилися на труднощі, пов’язані з мандрівкою, але ця їхня жертва окупилася сторицею: вони удостоїлися зустрічі з Богом, зустріли Його віч-на-віч і поклонилися Йому, повернувшись додому іншими людьми.

Якщо ми хочемо зустріти Бога, мусимо «заінвестувати» в це свій час, свій труд, свою наполегливість і витривалість. Інколи найважче встати, зрушитися зі свого дотеперішнього місця, зробити перший крок, подібно як сказав сам до себе блудний син: «Встану і піду до мого батька» (Лк. 15, 18), або як Господь Ісус неодноразово казав, зціляючи недужих: «Встань, іди: віра твоя спасла тебе» (Лк. 17, 19), «Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому» (Мт. 9, 6), «Дівчино, кажу тобі, встань!» (Мр. 5, 41), або як апостоли, своєю чергою, зверталися до хворих: «В ім’я Ісуса Христа Назарянина, встань і ходи!» (Діяння 3, 6). Якщо і ми бажаємо реальних змін у нашому духовному, а відтак — і щоденному житті, то мусимо бути готовими іти за Божим Словом, дати себе провадити зорі Божої благодаті, співпрацюючи з нею задля власного спасіння.

Господь в Христі Ісусі прийшов до нас, зробив до нас великий Божий крок назустріч, крок з вічності, Він подолав бар’єр, якого жодна людська істота сама від себе не змогла б подолати. Проте тепер — наша черга робити крок назустріч. Тим більше, що ми є в стані цей маленький крок зробити. Пречиста Діва Богородиця є для нас тією ясною зорею, яка звіщає нам прихід Спасителя, а водночас Вона нас кличе вирушати у дорогу, наважитися йти духовним шляхом, наважитися жити справді євангельським життям, щодня і з кожним кроком наближаючись до Бога у Христі Ісусі.

Довірмося Її вірному проводові, а Вона обов’язково допровадить нас до Бога, вкаже нам найкращий шлях до Нього та разом з нами вдячно співатиме Йому тут на землі і колись у вічності: Алилуя!

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії