Доходить до завершення Великий Піст — час, коли чи не найбільше людей стараються зробити аналіз свого життя, помиритися з усіма, з ким у певні моменти могло виникнути непорозуміння і врешті, відновити свої стосунки з Богом. Про те, чим особливий цей час і взагалі,  яка суть посту у передачі Живого радіо „Воскресіння“ говорив Єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ Володимир Груца.

Треба дивитися ширше на поняття Великого Посту та й посту взагалі. Маємо щонайменше чотири пости в році. І їх ціллю не мають бути черги до наших сповідальниць. А це час покаяння, навернення, переміни свого життя.

Піст — це не дієтичний захід. Він має очищувати нас від нечистих помислів. З душі має вийти те, що заважає бути в єдності з Богом. Саме Сповідь і Святе Причастя — таїнства які звільняють нас від перепон бути в єдності з Богом, допомагають нам протистояти гріхові. Навіть ціллю земного життя Ісуса  було оздоровлення людей від гріхів.

Покаяння може бути синонімом до сповіді чи примирення. Це більше, ніж просто прийти і назвати всі свої гріхи, пильнуючи, щоб щось не забути. Метаноя (покаяння, розкаяння) — це переміна людини, стилю думання, самого життя. Буває, що людина не може розпочати нове життя, бо наша історія, наші зранення супроводжують нас. Та ми завжди маємо шанс і привілей обрати новий напрямок у житті. Саме покаяння і є тим обранням  повернення до ласки хрещення.

Ми часто вважаємо, що Бога образили, скривдили. Думаю, що ні. Бо найперше, коли грішимо, то шкодимо собі, кривдимо інших людей. Гріх має суспільний вимір.

Парадоксально, та перед тим як грішити не соромимося і не боїмося. А коли йдемо до сповіді, то боїмося. Кого ми боїмося? Не священика, а самі себе. Бо гріх вже починає працювати в нашому житті, виконує зранення, нищення людини. А коли ми хворі, то йдемо до лікаря, щоб оздоровитися.

Завдання сповіді НЕ в тому, щоб покарати, оштрафувати. В цій ситуації люди часто не розуміють суті покути — це не покарання, а медицина для зцілення.

Маємо п’ять умов доброї сповіді:

• В тиші зосередитися над своїм життям, зробити іспит сумління і побачити свою недосконалість.
• Зрозуміти, що сповідь — це не бухгалтерія пригадування усіх провин, а запрошення Бога, як велику любов, у своє життя.
• Також це відчуття жалю за те, що віддалилися від Божої любові.
• Постанова поправи. Бо не без цього не може бути сповіді як такої.
• Виконання покути, яка довершує процес зцілення від гріха.

Підготувала Наталія ПАВЛИШИН