Останнім часом організації, пов’язані з так званою течією ЛГБТ, і які мають підтримку з боку видань «Tygodnika Powszechnego», «Więzi» i «Znaku», почали медійну кампанію «Передаймо один одному знак миру». Ця акція скерована до віруючих і – як стверджують організатори – «має за мету нагадати, що з християнських цінностей випливає необхідність шанобливого ставлення, відкритості та доброзичливого діалогу щодо всіх людей, серед них і гомосексуалів, бісексуалів і трансгендерів» (джерело: www.znakpokoju.com).

Оскільки будь-яка діяльність з метою сприяння соціальній згоді заслуговує на визнання, то – в контексті цієї ініціативи – треба нагадати про фундаментальні справи, які Церква проголошує незмінно.

1. Сам літургійний знак миру, про який говорять організатори кампанії, виражає готовність до поєднання з іншою людиною і прийняття її у святій спільноті грішників. Адже ми всі є грішниками, що виражаємо в акті покаяння на початку кожної Літургії. Простягнута до іншого рука означає прийняття людини, але ніколи – згоди на його гріх, незалежно від того, якої він природи. Варто також зазначити, що члени спільноти, зібраної на Літургії, мають постійний обов'язок навернення, тобто пристосування до вимог Євангелія і відвертання від своїх гріховних уподобань. Існує побоювання, що акція «Передаймо один одному знак миру», виділяючи жест поданої руки з літургійного контексту, надає йому значення, яке є несумісним із вченням Христа і Церкви.

2. Середовища ЛГБТ часто звинувачують Церкву в тому, що проповідуючи їм  Євангеліє, Церква позбавляє гідності гомосексуалів, бісексуалів або трансгендерів. Тому треба рішуче сказати, що Церква є єдиною установою, яка впродовж двох тисяч років невпинно проголошує гідність кожної людини без винятку. Це незмінне вчення не змінюється навіть щодо цих згаданих людей. Церква ніколи не ділить людей за сексуальною орієнтацією, але пояснює всім, що, як створені «за образом і подобою Божою», є улюбленими дітьми Божими – сестрами і братами у Христі – і, таким чином, мають однакову гідність. Саме тому – разом зі Святішим Отцем Папою Франциском – «хочемо насамперед підтвердити, що кожну людину, незалежно від її сексуальних нахилів, треба шанувати в її гідності і прийняти з повагою, з турботою, щоб уникати «будь-яких ознак несправедливої дискримінації», особливо всіх форм агресії і насильства. Що стосується сімей, їм треба надати сповнене пошани товариство, щоб особи з гомосексуальними нахилами мали необхідну допомогу в розумінні і повній реалізації волі Божої в їхньому житті» (Франциск, Amoris laetitia, 250).

3. Повага до гідності кожної людини, однак, є несумісною з повагою самих гомосексуальних актів. Вони є об'єктивно аморальними і, як такі, ніколи не можуть бути прийнятими Церквою. Схоже є й із висунутими деякими постулатами рівності в законі гомосексуальних зв’язків з гетеросексуальними. Такі постулати – завжди, а особливо в період глибокої кризи сім'ї – шкідливі для суспільств і окремих осіб.Зло є злом не тому, що хтось це заборонив, а тому, що – як несумісне з Божим планом – шкодить людині. Отже, Церква – як добра мати – повинна чітко називати їх на ім’я. Толерантність до зла була б байдужістю щодо братів і сестер, що грішать. Не мала б нічого спільного з милосердям, ані з  християнською любов’ю.

Підсумовуючи, висловлюємо переконання, що католики не повинні брати участі в кампанії «Передаймо один одному знак миру», тому що вона розмиває однозначні вимоги Євангелія.

Архиєпископ Станіслав Гандецкі
Митрополит Познаньський
Голова Конференції Єпископату Польщі

Архиєпископ Марек Єдашевскі
Митрополит Лодзькі
Заступник Голови Конференції Єпископату Польщі

Єпископ Артур Г. Мізіньскі
Генеральний Секретар Конференції Єпископату Польщі
Варшава, 14.09.2016 р.