Понад 4 000 годин безоплатної психотерапії для дітей та дорослих – в рамках Акції «Папа для України»
  • Втр, 08/05/2018 - 10:02

Мешканці міста Слов’янська Донецької області добре пам’ятають весну й літо 2014 року: бої, окупацію, комендантську годину… Спорожнілі крамниці, непрацюючі банкомати, мародерство, призупинення роботи шкіл, дитячих садків, відсутність електро- і водопостачання… Страх, який пережили мешканці міста важко передати словами.

Розуміючи потребу не лише фізичної допомоги, а й психологічного відновлення для людей, які пережили жахіття війни, минулого року за кошти Акції «Папа для України» в Слов’янську був відкритий і обладнаний Центр психологічного відновлення «Промир». Цього року співпрацю було продовжено. З лютого по квітень місяць психологи Центру «Промир» надавали безкоштовну психологічну, логопедичну допомогу дітям та дорослим.

За три місяці реалізації проекту фахівці надали 4361 годин допомоги, а саме: провели групові заняття психологічної підтримки; ритмотерапії; корекційні групи (для дітей з особливими потребами); заняття в сенсорній кімнаті; індивідуальні консультації; індивідуальні заняття з логопедом. Загалом 562 дорослих та дітей отримали ті чи інші послуги.

До психологів Центру проходили батьки з дітьми, які розповідали, як змінились їхні діти після сидіння в підвалах, і як змінились вони самі після пережитих травмуючих подій.

«У дітей є багато симптомів спричинених війною. Вони переживають страхи, їм сняться кошмари, у них виникають труднощі в стосунках, може проявлятися агресія або, навпаки, вони стають дуже замкненими, виникають труднощі в спілкуванні, — розповідає психолог Центру Тетяна Шульга. — Саме з цим батьки приводять їх до психологів. Ми завжди звертаємо увагу на те, що дорослому теж дуже важливо бути в стабільному стані. Якщо дорослі постійно перебувають в стресі, якщо у них самих високий рівень тривожності, то складно дитині, яка знаходиться поруч, залишатися радісною, щасливою, спокійною і впевненою.

Ми багато працюємо і з дітьми, і з дорослими, які постраждали в результаті військового конфлікту в нашому регіоні. Ми помічаємо, що рівень тривожності, страху і взагалі стабільності дитини безпосередньо пов’язаний з тим, як відчувають себе його батьки, найближчі родичі. Якось прийшла до нас мама і каже: «Допоможіть моїм дітям, вони погано сплять, у них сильні страхи, я вже не знаю, як мені їх нормалізувати…». Після розмови з мамою з’ясовується, що у неї біля дверей постійно знаходиться «тривожна валізка», хоча це була територія, на якій воєнні дії закінчилися вже рік як. Зрозуміло, що якщо мама настільки боїться, що тримає свою «тривожну валізку» біля дверей, то й діти не можуть бути стабільними, вони постійно «зчитують» той страх, який є у мами. Ми не втомлюємось повторювати, що дорослий – це опора дитини, опора його стабільності.

Якщо говорити про переселенців, то вони втратили все: свій будинок, стабільну картину світу, вони не розуміють, чого чекати від майбутнього, чим нагодувати дитину. Відповідальність за своє власне життя і за життя своєї сім’ї, і при цьому вони знаходяться в ситуації, яка постійно змінюється, яка не залежить від них. Коли до нас приходять дорослі, то вони не говорять про те, що я колись сидів в підвалі і я чув, як летять снаряди. Вони запитуються банальним: «Що мені робити? Як мені правильно жити?»… Друзі далеко, рідні далеко, зв’язок по скайпу – це все не те, на що можна опертися. Такої звичної підтримки багато людей сьогодні позбавлені. І ось ми тут, в «Промирі», на наших зустрічах, повертаємо їм цю опору, цю впевненість. Ми говоримо про ресурси і разом їх шукаємо, шукаємо сили рухатись далі».