Послання Львівського Митрополита Архієпископа Мечислава Мокшицького з нагоди канонізації папи Івана Павла ІІ і Івана XXIII
  • Суб, 26/04/2014 - 17:54

Улюблені в Христі!

Більшість з нас ще має в пам’яті живий образ Йоана Павла ІІ. Як ніколи раніше, принаймні, коли йдеться про наші часи, ми не були свідками настільки однозначного свідоцтва, яке дала спільнота Церкви, оцінюючи життя Йоана Павла ІІ. У день його похорону ми бачили транспаранти, які свідчили про це переконання. Santo Subito! – святий негайно. Цей заклик віруючого світу сприяв такому швидкому процесу, а знаки від Бога, які підтвердили віру Церкви, стали незаперечним доказом Його святості, яка залишилась для нас дуже реальним образом святості. Ця святість супроводжувала наше життя, а ми є її свідками. Завдяки цьому дорога до святості є не лише історичним спогадом минулого, але стала реальною щоденністю, в якій всі ми можемо мати участь, якщо тільки цього захочемо. Дивлячись на життя Йоана Павла ІІ, ми можемо собі не лише уявити, але також побачити, ким є святий. Це може нам допомогти зростати у вірі і йти до святості.

 

 

Коли у визнанні віри ми говоримо, що віримо у спільноту святих, то визнаємо віру у їхнє заступництво, а також в постійну актуальність їхнього життя і навчання. В світлі цих слів ми можемо ствердити, що Йоан Павло ІІ постійно живий, але в нас. Ми постійно про нього думаємо, він постійно близький нам. Ми хочемо бути такими відважними, як був він. Ми хочемо, щоб з допомогою Божої благодаті кожен з нас ставав добрим, кращим; щоб добрими були наші близькі, наші народи і увесь світ. Папа давав приклад цього своїм життям, а ми повинні продовжувати його шлях. Це він показав нам, ким є людина істинної віри. Він неустанно віддавав Господу все своє життя: приватне, священицьке, душпастирське, апостольське. Тому завжди був дуже спокійним. Він робив те, що може зробити людина, а решту залишав Божій благодаті. Він дозволяв Богу діяти через свої слова і вчинки. Так як під час життя, так і сьогодні, він просить, щоб ми не втрачали надію, адже достатньо в щоденному житті довіритися Богу, щоб не знеохочуватися і йти вперед серед труднощів, навіть коли не бачимо перед собою майбутнього, це він говорить, щоб не втрачати надії і покладатися на Бога.

Пам’ять про Йоана Павла ІІ міцно вписалася в життя Церкви на Україні і надалі є дуже жива. Ми усвідомлюємо, що у значній мірі комунізм впав завдяки йому. Ми пам’ятаємо історичний візит Святішого Отця у 2001 р. Тоді він промовляв до нас:  „Випливи на глибінь, випливи на глибінь львівська латинська Церкво! Господь з тобою! Не бійся труднощів, які також сьогодні появляються на твоєму шляху. З Христом переможеш! Відважно прямуй до святості: в ній прихована незаперечна обітниця справжнього миру і постійного розвитку”. Ці слова сьогодні є для нас підтримкою у важкий час, який переживаємо. Сьогодні ми можемо ці слова розширити на всю Церкву в Україні і сказати – випливи на глибінь, латинська Церкво на Україні. З Христом переможеш!

Тому в день канонізації прагнемо з’єднатися у спільній подячній молитві. Будемо дякувати за Його життя, страждання і смерть, які стали найпрекраснішою енциклікою. Жодна інша енцикліка не мала такої сили. Жодна інша не привела до Бога стількох людей. Те, як він жив і помирав на очах у всього світу, було доказом його любові до нас. А подячна молитва нехай буде свідоцтвом нашої любові до нього.

Недільна канонізаційна урочистість – це також погляд на життя Папи Йоана XXIII. Це про нього, під час беатифікації, говорив Йоан Павло ІІ:

„У пам’яті всіх закарбувався образ Папи Йоана з усмішкою на обличчі та з розкритими широко раменами, якими він пригортав світ”. А „в останніх хвилинах свого життя Йоан XXIII залишив Церкві свій заповіт: «тим, що в житті найцінніше є Ісус Христос, Його свята Церква, Його Євангеліє, правда і доброта». Цей заповіт прагнемо сьогодні прийняти також і ми, дякуючи Богові, що дам нам такого пастиря”.

А французький письменник, нобелівський лауреат, Франсуа Моріак, написав про Йоана XXIII: „Будь благословенний, Папа Йоане, за те, що ти благословив всіх людей, що говорив до всіх як батько, який любить, що любив цей світ таким, на який перетворили його незліченні страждання і злочини, але також геній і святість”.

Ці два свідоцтва нехай стануть для нас заохоченням, щоб ми в Христі і Його святій Церкві, відкривали правду і доброту Євангелія. Щоб ми любили світ таким, яким він є, адже серед страждань знаходимо в ньому геній святості, який наповнює нас надією.

Беручи участь у канонізації, з надією віддаю новим Святим спільноту Церкви на Україні і дякую за віру кожного з Вас, благаючи про ласку святості для Вас і для себе.

+ Мечислав Мокшицький

Архієпископ митрополит львівський

Голова Конференції Єпископату України

Рим, 25.04.2014 р.

Джерело: http://diocese-lviv.org