Послання папи Франциска на 50-й Всесвітній День Суспільних Комунікацій. Повний текст
  • Суб, 23/01/2016 - 18:29

Комунікація та Милосердя – плідна зустріч

Дорогі Брати і Сестри,

Святий Рік Милосердя заохочує нас призадуматися над взаєминами між комунікацією та милосердям. Церква з’єднана з Христом, живим воплоченням Милосердного Бога покликана до життя милосердям, як характерною ознакою всього свого буття і діяння. Те, що ми говоримо і як це говоримо, кожне слово і кожен жест повинен мати змогу виразити співчуття, ніжну турботу та прощення Бога для всіх. Любов за своєю природою є комунікацією, вона веде до відкритості, а не ізоляції. А якщо наші серця і наші дії натхненні любов’ю, Божою любов’ю, тоді наша комунікація буде носієм Божої сили.

Ми покликані до того, щоб як діти Божі спілкуватися з усіма без винятку. Тим більше, що властивістю мови та діяння Церкви є переказ милосердя, щоб зворушити серця людей та підтримувати їх на шляху до повноти життя, яку Ісус Христос, якого послав Отець, прийшов принести усім. Йдеться отже, про прийняття в нас і поширення навколо нас ніжності Церкви – Матері, щоб Ісуса пізнали і любили; тієї ніжності яка конкретизує слова віри і яка розпалює у переповіданні та свідченні ту «іскру», яка оживлює.

Комунікація має силу будувати мости, сприяти зустрічі та інтеграції збагачуючи таким чином суспільство. Як же добре, коли бачимо осіб, котрі задіяні у старанний добір слів та жестів, щоб подолати непорозуміння, вилікувати поранену пам’ять і будувати мир та згоду. Слова можуть перекидати мости між людьми, сім’ями, соціальними групами, народами. Це є можливим так у просторі фізичному як і цифровому. Тому слова та дії повинні нам допомогти вийти із зачарованого кола засуджень та помсти, котрі постійно вганяють у пастки особи та народи, які ведуть до спілкування посланнями ненависті. Натомість слово християнина має на меті розвинути сопричастя і навіть якщо мусить рішуче засудити зло, старається не розривати відносин та комунікації.

У зв’язку з тим, я бажав би запросити всіх людей доброї волі наново відкрити силу милосердя, щоб зцілювати розірвані відносини та повернути мир і згоду між сім’ями та у спільнотах. Усім нам відомо, як сильно можуть поневолити людей старі рани та задавнені урази і унеможливити їм спілкування та взаємне примирення. Стосується це також відносин між народами. У всіх тих випадках милосердя може активувати новий спосіб розмов і ведення діалогу, як це вимовно написав Шекспір: «До милості такої присилувати не можна. Наче дощ рясний, вона на землю тихо пада з небесних хмар; благословення в ній подвійне, бо благословляє вона тих, хто дає і хто її приймає.» (Венеційський купець, Дія IV, сцена I).

Вартувало б, щоб також мова політики і дипломатії відкрилася на натхненність милосердям, яке ніколи не вважає нічого втраченим. Звертаюся особливо до тих, котрі мають інституційну та політичну відповідальність та відповідають за формування громадської думки, щоб завжди пильнували спосіб висловлювання відносно тих, котрі думають чи діють по іншому, або навіть тих, котрі можуть помилятися. Легко піддатися спокусі, щоб використати схожі ситуації і в такий спосіб підживлювати полум’я недовіри, страху та ненависті. Тимчасом потрібна відвага, що скерувати особи до процесів примирення. Саме така позитивна і творча сміливість пропонує реальне вирішення давніх конфліктів і можливості осягнення тривалого миру. Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть [...] Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. (Мт 5,7.9)

Як би я хотів, щоб наш спосіб спілкування, а також наше служіння пастирів у Церкві ніколи не виражали величних гордощів тріумфу над ворогом і також не принижували тих, котрих ментальність світу вважає переможеними, тих котрих треба відкинути! Милосердя може допомогти згладити життєві протиріччя і дати тепло тим, котрі зазнали лише холод осудження. Нехай стиль нашої комунікації дозволить подолати логіку, котра чітко відділяє грішників від праведників. Ми можемо і мусимо осуджувати ситуації гріха – насильство, корупцію, зиск, тощо – але не можемо осуджувати людей, бо лише Бог може читати у глибині їхніх сердець. Наше завдання – застерегти тих, котрі роблять помилки, засуджуючи зло і несправедливість певної поведінки, щоб звільнити жертви і піднести тих, котрі впали. Євангеліє від Йоана пригадує нам, що «правда нас визволить» (Йо 8,32). Тією правдою остаточно є сам Христос, лагідне милосердя котрого є мірою нашого способу звіщення правди і засудження несправедливості. Нашим найважливішим обов’язком є ствердження правди у любові (пор. Еф 4,15). Лише слова висловлені з любов’ю, які супроводжує лагідність і милосердя торкаються сердець нас, грішників. Жорсткі або моралізаторські слова або жести можуть ще більше відчужити тих котрих ми бажаємо привести до навернення та свободи, укріплюючи їх почуття спротиву та захисту.
Декотрі вважають, що певне бачення суспільства закоріненого в милосерді є безсумнівно надто поблажливим або ідеалістичним. Але спробуймо подумати про наш перший досвід відносин у колі сім’ї. Батьки нас любили і більше цінували нас за те, ким ми є, ніж дивлячись на наші вміння на досягнення. Звісно батьки хочуть найкращого своїм дітям, але їхня любов ніколи не залежить від досягнення цілей. Сімейний дім є місцем, в якому тебе завжди приймають (пор. Лк 15,11-32). Я хочу всіх заохотити думати про людське суспільство не як про простір, в якому чужі суперничають і стараютсья домінувати, але радше як про дім або сім’ю, де двері завжди відкриті і мешканці якого стараються взаємно приймати один одного.

Тому суттєве значення має вислуховування. Комунікація означає ділення, а ділення вимагає того щоб бути вислуханим, бути прийнятим. Вислуховування це значно більше ніж слухання. Слухання стосується сфери інформації; натомість вислуховування відкликається до комунікації та вимагає близькості. Вислуховування дозволяє нам зайняти належну позицію, покинувши спокійний стан глядачів, користувачів, споживачів. Вислуховування означає також спроможність ділитися питаннями та сумнівами, пройти якийсь шлях поруч із собою, визволитися з будь-якої пихатої всемогутності і покірно віддати свої вміння та дари на служіння спільному благу.

Вислуховування ніколи не є легким. Іноді більш легким є вдавати глухих. Вислуховування означає звертати увагу, мати бажання зрозуміти, оцінити, шанувати, берегти слово іншого. У вислуховуванні йдеться про певен вид мучеництва, жертвування самого себе, в якому з’являється святий жест, що вчинив Мойсей перед палаючим кущем: зняти сандали на «святій землі» зустрічі з іншим, котрий говорить до мене (пор. Вих 3.5).

Вміння вислухати це велика благодать, це дар, про який треба просити, щоб далі вчитися його реалізувати.
Подібно e-mail, sms, соціальні мережі, чати можуть бути вповні людськими формами комунікації. Це не технологія визначає чи комунікація є автентичною, чи ні, але серце людини і її спроможність добре використати засобами, які має. Соціальні мережі можуть полегшувати відносини і надавати підтримку благу суспільства, але також можуть провадити до подальшої поляризації та поділів між людьми та групами. Цифрове середовище є простором, місцем зустрічей, де можна виразити свою ніжність, або поранити, нав’язати корисну дискусію або вчинити моральне лінчування. Молюся про те, щоб цей Ювілейний Рік, прожитий у милосерді, «уможливив, що ми станемо більш відкритими до діалогу, аби краще одне одного пізнати і взаємно зрозуміти; нехай видалить кожну форму замкненості й гордування, і нехай відкине кожен вид насильства і дискримінації.” (Misericordiae vultus, 23). У мережі також будується справжнє громадянське суспільство. Доступ до цифрових мереж тягне за собою відповідальність за іншого, котрого ми не бачимо, але котрий є реальний, має власну гідність, яку треба поважати. Мережу можна добре використовувати щоб спричинитися до розвитку здорового суспільства, відкритого на ділення з іншими.

Комунікація, її місця та її знаряддя поширили горизонти багатьох людей. Це дар від Бога, але й велика відповідальність. Мені подобається називати ту владу комунікації „близькістю”. Зустріч між комунікацією та милосердям стає плідною в міру того, як породжує близькість, яка опікується, розраджує, зцілює, супроводжує та приготовляє свято. Комунікувати з милосердям у поділеному, роздробленому й поляризованому світі означає зробити вклад у добру, вільну та солідарну близькість між Божими дітьми, братами у людському роді

Ватикан, 24 січня 2016 р.

ФРАНЦИСК