Послання Святішого Отця Франциска з нагоди Всесвітнього дня молитви за збереження створіння
  • Втр, 13/09/2016 - 19:25

Поводьмося милосердно стосовно нашого спільного дому

Об'єднавшись із нашими православними братами та сестрами, а також заручившись підтримкою інших Церков і християнських громад, Католицька Церква сьогодні відзначає Всесвітній день молитви за збереження створіння. Цей день дає "віруючим і спільнотам гідну можливість підтвердити своє покликання – бути хранителем творіння, щоб подякувати Богові за чудесну справу Його рук, про яку Він довірив нам піклуватися, і молити його про допомогу для захисту створіння, а також просити його прощення за гріхи, скоєні проти світу, у якому ми живемо» [1].

Обнадіює той факт, що Церкви та християнські спільноти разом з іншими релігіями поділяють турботу про майбутнє нашої планети. Дійсно, за останні десятиліття релігійні лідери та організації доклали значних зусиль, щоб привернути увагу громадськості до небезпеки, спричиненої безвідповідальною експлуатацією нашої планети. Тут я б хотів згадати Патріарха Константинопольського Варфоломея, котрий, як і його попередник патріарх Димитрій, уже давно наполегливо виступав  проти гріха – спричинення шкоди створінню, а також звертав увагу на морально-духовну кризу як коріння екологічних проблем. У відповідь на зростаюче занепокоєння станом Божого створіння, на Третій Європейській екуменічній асамблеї в Сібіу  2007 року було запропоновано відзначати "Час для створіння" протягом п'яти тижнів – у період з 1 вересня (православне свято в честь Божого творіння) до 4 жовтня (день Франциска Ассизького в Католицькій Церкві та деяких західних традиціях). Відтоді ця ініціатива, за підтримки Всесвітньої Ради Церков, спричинилася до  багатьох екуменічних заходів у різних частинах світу. Тішить і те, що по всьому світу схожі ініціативи, спрямовані на турботу про бідних, утвердження екологічної справедливості та принципів соціальної відповідальності, об'єднували людей, а особливо молодь різних віросповідань. Незважаючи на те, чи ми християни, чи ні, віруючі чи люди доброї волі, ми повинні бути єдиними, виявляючи милосердя до землі як нашого спільного дому, і, плекати світ, у якому живемо, як місце для взаємного дарування та єднання.

1. Земля волає

Цим посланням я хочу відновити діалог з «кожною людиною на цій планеті» (Славен будь, 3) про страждання бідних і про виснаження  навколишнього середовища. Господь дав нам рясний сад, але ми перетворили його на пустелю, сповнену "сміття, спустошення і бруду" (там же, 161). Ми не повинні бути байдужими чи змиритися з втратою біорізноманіття та руйнуванням екосистем, часто спричинені нашою безвідповідальною й егоїстичною поведінкою. "Через нас тисячі видів більше не зможуть ані прославляти Бога своїм існуванням, ані передати нам своє послання. У нас немає такого права» (там же, 33).

Глобальне потепління триває, частково через людську діяльність: 2015 рік став найтеплішим роком в історії, а 2016, ймовірно, буде ще теплішим. Це приведе до сильніших засух, повеней, пожеж та екстремальних погодних явищ. Кліматичні зміни також поглиблюють кризу, викликану напливом біженців. Найбідніші світу цього, будучи найменш причетними до змін клімату, є найуразливішими і вже страждають від їх наслідків.

Цілісна екологія наголошує, що люди тісно пов'язані між собою і з усім створінням. Коли ми недостойно поводимося з природою, тоді так само ставимося  і до людей. Натомість, кожна істота має власну істинну цінність, яку слід поважати. Давайте прислухаємося "до волання землі і до крику бідних" (Славен будь, 49) і зробимо все можливе для своєчасного реагування.

2. … бо ми согрішили

Господь дав нам землю, «щоб поратися і доглядати» (Бут 2,15) її розважливо і з пошаною. Надмірно обробляти, тобто короткозоро й егоїстично експлуатувати і недостатньо доглядати, – означає грішити.

Вселенський Патріарх Варфоломей невтомно і пророчо застерігав від гріхів проти створіння, коли "люди нищать біологічне різноманіття Божого творіння, порушують цілісність землі, спричиняючи зміни клімату, позбавляючи землю лісів або знищуючи заболочені території, забруднюють отруйними речовинами воду, ґрунт, повітря і своє життя – грішать. Навіть більше: «скоїти злочин проти природи – це гріх проти себе і гріх проти Бога"[2].

Нехай Ювілей Милосердя, з урахуванням того, що відбувається з нашим спільним домом, спричиниться до "до глибокого внутрішнього навернення" вірних християн (Славен будь, 217), зокрема у таїнстві Покаяння. У цей Ювілейний Рік давайте вчитися просити Бога про милосердя за ті гріхи проти створіння, яких ми досі не визнали і не покаялись. Давайте також спробуємо робити конкретні кроки до екологічного навернення, що вимагає чіткого усвідомлення нашої відповідальності перед собою,  ближніми, усім створінням і Творцем (там же 10 і 229).

3. Іспит сумління і покаяння

Першим кроком у цьому процесі є завжди іспит сумління, що включає "подяку і безкорисливість, усвідомлення того, що світ – це подарунок, який Господь дає з любов’ю, і ми також покликані покірно наслідувати Його щедрість  самопожертвою і добрими ділами ... Це також передбачає глибоке усвідомлення того, що ми не відокремлені від усього створіння, але об’єднані в чудовій світовій єдності. Як віруючі, ми не споглядаємо світ ззовні, але бачимо зсередини, усвідомлюємо зв’язки, якими Отець об’єднав нас з усім створінням» (Славен будь, 220).

Повертаючись до щедрого та милосердного Отця, який чекає навернення кожної своєї дитини, ми можемо визнати наші гріхи проти створіння, бідних і майбутніх поколінь. "З огляду на те, що всі заподіюємо певну шкоду навколишньому середовищу", ми повинні визнати "що спричинились, меншою чи більшою мірою, до спотворення і руйнування навколишнього середовища" [3]. Це і є першим кроком на шляху до навернення.

У 2000, також Ювілейному році, мій попередник Святий Іван Павло II закликав католиків виправити свою релігійну нетолерантність у минулому і тепер, а також визнати несправедливість у ставленні до євреїв, жінок, племінних народів, іммігрантів, бідних та ненароджених. У час надзвичайного Ювілею Милосердя  запрошую всіх робити так само. Будучи людьми, які вже звикли до певного стилю життя, викликаного неправильним розумінням культури добробуту та "невпорядкованим бажанням споживати більше, ніж насправді потрібно" (Славен будь, 123), і як учасники "системи, що нав’язала прибуток за всяку ціну, незважаючи на соціальне нерівноправ’я чи нищення природи" [4], давайте покаємось за ту шкоду, яку вчинили нашому спільному домові.

Після серйозного іспиту совісті і через щире покаяння ми можемо визнати свої гріхи проти Творця, проти створіння, проти наших братів і сестер. "Катехизм Католицької Церкви показує нам сповідь як місце, де правда робить нас вільними" [5]. Ми знаємо, що «Бог більший від нашого гріха» [6], від усіх наших гріхів, у тому числі і вчинених проти створіння. Ми сповідаємось, тому що каємось і хочемо змінитись. Милосердна благодать Божа, яку ми отримуємо в таїнстві, допоможе нам це зробити.

4. Зміна курсу

Іспит сумління, покаяння і сповідь нашому Батьку, щедрому на милосердя, приведе нас то твердого наміру змінитися. Надалі це має перерости в конкретні способи мислення та вчинки, більш дружні до створіння. Наприклад, «більш розсудливе використання пластику та паперу, зменшення споживання води, роздільне сортування відходів, приготування лише такої кількості їжі, яка в дійсності потрібна для споживання, вияв турботи про інших живих істот, використання громадського транспорту чи спільне користування автомобілями, насадження дерев, вимикання зайвого світла чи низка інших дій» (Славен будь, 211). І не слід думати, що такі зусилля занадто малі, щоб змінити світ на краще. Такі дії "породжують в лоні землі добро, яке має тенденцію поширюватись, іноді непомітно", і заохочують до "пророчого і контемпляційного стилю життя, щиро радіючи свободі від одержимості споживання» (там же, 212, 222).

Готовність жити по-іншому також має вплинути на наші дії, змінити культуру та суспільство, у якому живемо. Більше того, «турбота про природу – це частина стилю життя, до якого входить можливість жити разом і в єдності» (Славен будь, 228). Економіка, політика, суспільство та культура не можуть підкорятися тільки короткотривалим, швидким фінансовим чи електоральним здобуткам. Навпаки, їм терміново треба взяти курс на спільне благо, складовими якого є сталий розвиток і турбота про створіння.

Конкретним прикладом є "екологічний борг" між Північчю та Півднем (див. також «Славен будь», 51-52). При погашенні цього боргу слід подбати про довкілля бідніших країн і надавати їм фінансову й технічну підтримку, щоб допомогти їм упоратися з кліматичними змінами і сприяти сталому розвитку.

Для захисту нашого спільного дому  потрібна політична єдність на глобальному рівні. У цьому сенсі викликає задоволення факт, що у вересні 2015 року країни світу прийняли Цілі сталого розвитку, а в грудні того ж року  схвалили Паризьку кліматичну угоду, що поставила перед собою непросту, але таку важливу мету: зупинити підвищення температури  в усьому світі. Тепер уряди повинні виконувати прийняті зобов'язання, тоді як підприємства  також мають відповідально виконувати свої завдання. Громадяни повинні на цьому наполягати і визначати ще більш амбітні цілі.

Таким чином, змінити курс означає, "зберігаючи первісну заповідь, захищати створіння від усякого зла і заради нас, і заради наших ближніх» [7]. Щоб зосередитися на меті, варто задати собі питання: "Який світ ми хочемо залишити тим, хто прийде після нас, дітям, які підростають? "(Славен будь, 160).

5. Нове діло милосердя

«Ніщо так не єднає нас з Богом, як діла милосердя, тому через своє милосердя Господь прощає наші гріхи і дає нам ласку чинити такі діла в його ім’я» [8].

Якщо перефразувати св. Якова, "… можемо сказати, що милосердя без діл мертве ... У нашому мінливому світі, де зростає глобалізація, з’являються нові форми фізичної та духовної бідності, у відповідь ми повинні проявити творчий підхід до уприсутнення нових практичних форм любові до ближнього через конкретні діла милосердя» [9].

Християнське життя включає практику традиційних семи діл милосердя для душі і для тіла [10]. "Ми зазвичай думаємо про діла милосердя дещо звужено та обмежено: лікарні для хворих, їдальні для голодних, притулки для бездомних, школи для людей без освіти, сповідь і духовне піклування про тих, хто потребує поради і прощення ... Але якщо подивимося на діла милосердя в цілому, то побачимо, що об'єкт милосердя – це саме людське життя і все, що воно охоплює" [11].

Очевидно, що "саме людське життя в його повноті" включає  турботу про наш спільний дім. Тому дозвольте запропонувати доповнення до традиційних каталогів семи діл милосердя для душі й тіла, щоб кожен з них також включав і турботу про наш спільний дім.

Як діло милосердя для душі, турбота про наш спільний дім означає «вдячне споглядання Божого світу» (Славен будь, 214), завдяки якому в кожній речі можемо відкривати повчання, яке нам бажає передати Бог» (там же, 85). А як діло милосердя для тіла, піклування про спільний дім вимагає «простих щоденних жестів, якими ми руйнуємо логіку насильства, визискування та егоїзму», і "виявляється воно в кожній дії, спрямованій на побудову кращого світу» (там же, 230-231).

6. На завершення давайте помолимось

Незважаючи на наші гріхи та вкрай серйозні виклики, ніколи не занепадаймо духом. «Творець нас не покидає, він ніколи не забуває про свій план любові до нас, не шкодує, що сотворив нас… бо Він остаточно поєднав себе із землею, а його любов постійно спонукає шукати нові перспективні рішення» (Славен Будь, 13; 245). Особливим способом помолимось 1 вересня і робімо це протягом усього року:

«Боже убогих,

допоможи нам визволити покинутих

та забутих цієї землі,

що мають велику цінність у Твоїх очах.

Боже любові, покажи нам наше місце у цьому світі,

щоб служити інструментом Твоєї любові

для всіх істот цієї землі» (там же, 246)

Господи милосердя, дай нам ласку прийняти Твоє прощення

та поширювати Твоє милосердя в усьому нашому спільному домі.

Славен будь!

Амінь.

 

[1] Лист щодо впровадження «Всесвітнього дня молитви за збереження створіння" (6 серпня 2015).

[2] Промова на екологічному симпозіумі в Санта-Барбарі, Каліфорнія (8 листопада 1997 року).

[3] Варфоломей I, Послання до Дня молитви за збереження створіння (1 вересня 2012).

[4] Звернення під час Другої всесвітньої зустрічі народних рухів, Санта-Крус-де-ла-Сьєрра, Болівія (9 липня 2015).

[5] Третя Медитація, Духовні вправи під час Ювілею священства, Базиліка Святого Павла за мурами, Рим (2 червня 2016 року).

[6] Загальна аудієнція (30 березня 2016 року).

[7] Варфоломей I, Послання до Дня молитви за збереження творіння, (1 вересня 1997).

[8] Перша Медитація, Духовні вправи під час Ювілею священства, Латеранська Базиліка, Рим (2 червня 2016 року).

[9] Загальна аудієнція (30 червня 2016).

[10] Діла милосердя для тіла: голодного нагодувати, спрагненого напоїти, нагого зодягнути, подорожнього в дім прийняти, недужому послужити, в’язня відвідати, померлого похоронити. Діла милосердя для душі: у сумніві порадити, невіжу навчити, грішника навернути, сумного потішити, образу з серця прощати, кривду терпеливо зносити, за живих і померлих молитися.

[11] Третя Медитація, Духовні вправи під час Ювілею священства, Базиліка Святого Павла за мурами, Рим (2 червня 2016 року)

Переклад з англійської мови здійснено Бюро УГКЦ з питань екології


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць