Повний текст проповіді Папи під час Пастирки
  • Чтв, 25/12/2014 - 10:53

Під час Пастирки Папа Франциск говорив про Світло та темряву, безмежне смирення Бога і нашу обмеженість, найважливіше у відносинах з Богом. Повний текст проповіді понтифіка.

"Народ, який в темряві ходить, світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерті, світло засяє над ними!" (Ісая 9,1). "Аж ось Ангел Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх…" (Лк 2,9). В такий спосіб літургія цієї святої Різдвяної ночі представляє нам народження Спасителя: як світло, яке проникає та розчиняє найгустішу темряву. Присутність Господа серед свого народу знищує розчарування та смуток, встановлює радість та святкування.

Також і ми, в цю благословенну ніч, прийшли в дім Господній крізь темряву, яка огортає землю, але нас веде полум’я віри, яке освітлює наші кроки, та надихає надія знайти "велике світло". Відкриваючи наше серце, ми також маємо можливість спостерігати чудо цієї Дитини-сонця, яка освітлює горизонт, з’являючись з небес.

Походження темряви, яка огортає світ, губиться в часі. Занурмося подумки в той темний момент, коли стався перший злочин людства, коли рука Каїна, засліпленого заздрощами, смертельно вдарила брата Авеля (пор. Буття 4,8). А потім, століття були позначені жорстокістю, насиллям, війнами та ненавистю. Але Господь, Який поклав свою надію на людину, створену за Його образом та подобою, чекав. Він чекав так довго, що здається настав момент, коли Він мав би відмовитись. Але Він не міг відмовитись, не міг відкинути самого себе. (пор 2 Тм 2,13). Тому Він продовжував терпеливо очікувати, незважаючи на зіпсутість людей та народів.

Протягом всієї історії, світло, яке розриває темряву, показує нам, що Господь є Батьком, і, що його терпелива вірність є сильніша за темряву та зіпсутість. Про це звіщає нам Різдвяна ніч. Богу не відомий вибух гніву та нетерпеливості; Він завжди тут, як батько з притчі про блудного сина, очікує побачити здалека повернення загубленої дитини.

Пророцтво Ісаї проголошує народження величезного світла, що розриває темряву. Воно народжується в Вифлеємі, його огортають люблячі руки Марії, ніжність Йосипа, здивування пастухів. Коли янголи звістили пастухам про народження Спасителя, вони сказали такі слова: "А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме" (Лк 2,12). "Ознака" – це безмежне смирення Бога; це любов, з якою тієї ночі Він прийняв на себе нашу слабкість, наше страждання, наш смуток, наші прагнення та наші обмеження. Послання, якого всі так чекали, якого шукали в глибині власної душі, було ні чим іншим, як ніжністю Бога: Бога, який дивиться на нас очима, сповненими любові, який приймає нашу бідність, який закоханий у те мале, чим ми є.

У цю святу ніч, коли ми дивимося на Дитятка Ісуса тільки що народженого та покладеного в ясла, маємо замислитися. Як ми приймаємо ніжність Бога? Чи я даю Йому змогу досягнути мене, обійняти мене, чи, навпаки, заважаю Йому наблизитися до мене? "Але я шукаю Господа" – можемо заперечити ми. Але все ж таки, найважливіше є не шукати Його, але дозволити Йому знайти мене та обійняти з любов’ю. Це є запитання, яке Дитина ставить нам своєю присутністю: чи я дозволяю Господу любити мене?

Інше запитання: чи маємо ми сміливість прийняти з ніжністю складні ситуації та проблеми того, хто знаходиться поруч із нами? Чи, навпаки, ми вирішуємо ситуації безособово, можливо, ефективно, але в наших вирішеннях проблем немає євангельського тепла? Сьогодні цілий світ так сильно потребує ніжності!

Відповідь християнина не може бути іншою ніж та, яку сам Господь дає у відповідь на нашу «малість». Ми маємо приймати життя лагідно, з покорою. Коли ми розуміємо, що Господь любить нас маленькими, що Він сам робить себе малим, щоб краще зустрітися з нами, можемо тільки відкрити Йому своє серце та молитися: "Господи, допоможи мені бути як Ти, дай мені благодать ніжності в найважчих життєвих ситуаціях, дай мені благодать близькості, коли я бачу потребу ближнього, дай мені благодать м’якості в конфліктних ситуаціях".

Дорогі брати і сестри, в цю святу ніч дивімося на ясла: в них "народ, який в темряві ходить, світло велике побачив" (Ісая 9,1). Його побачили прості люди, відкриті на прийняття Божого дару. І, навпаки, його не побачили нахабні, які себе вивищують, які встановлюють закони, згідно з власними вподобаннями, які закриті для всього, що чуже для них. Дивімося на ясла та молімося до Діви Марії: "О, Маріє, покажи нам Ісуса!".