Пояснення кардинала Реймонда Берка стосовно звернення чотирьох кардиналів до Папи
  • Чтв, 17/11/2016 - 19:15

Католицька Акція опублікувала інтерв’ю з кардиналом Реймондом Л. Берком з приводу оприлюднення чотирма кардиналами запитів до Святішого Отця стосовно «Amoris Laetitia».

Ваша Еміненціє, дякуємо Вам, що Ви знайшли час на це інтерв’ю щодо нещодавно оприлюдненого документу, який Ви також підписали. Чи не могли би Ви коротко пояснити значення поняття “Dubia”?

Мені дуже приємно поговорити з Вами про це важливе питання. Назва документу – «У пошуках ясності – прохання про розплутування вузлів у «Amoris Laetitia»». Співавторами листа є Вальтер кардинал Брандмюллер, Карло кардинал Каффарра, Йоахім кардинал Майснер і я. Ми оприлюднили прохання, яке ми надіслали Святішому Отцеві, Папі Франциску стосовно недавнього Апостольського повчання «Amoris Laetitia». Частини цього повчання містять незрозумілі місця та заяви, які подібно до вузлів важко розв’язати, і це провокує плутанину. Поділяючи побожність Святішого Отця до Богородиці, яка розв’язує вузли, ми попрохали його про пояснення двозначних місць, щоб могти з Божою допомогою, розв’язати завузлані частини документу на користь душам.

Dubia – це множина від латинського слова dubium, яке перекладається як питання, або сумнів. Коли у Церкві виникає важливе питання, або сумнів стосовно питань віри чи церковної практики, зазвичай єпископ, або священик, або навіть і самі миряни офіційно артикулють це питання чи сумнів та представляють його Римському Первосвященику і його дикастерію, який відповідає за це. Формулювання окремого питання чи сумніву в такому випадку називається dubium. Якщо ж виникає кілька питань чи сумнівів, тоді це називається dubia.

Постсинодальне апостольське повчання «Amoris Laetitia» спровокувало низку питань та сумнівів в умах єпископів, священиків та мирян, частина з яких вже є на розгляді уже Святішого Отця.

У нашому випадку йдеться про те, що чотири кардинали формально представили Святішому Отцеві п’ять фундаментальних питань, або сумнівів, пов’язаних з питаннями віри і моралі на основі читання «Amoris Laetitia».

Властиво зараз багато людей в Церкві дискутують значення поняття «душпастирське». Чи Ваш документ, якось зачіпає цю дискусію?

Істина, вимовлена в любові, є чіткою та душпастирською. З душпастирської перспективи ніколи не корисно залишати важливі питання у стадії невисвітленості й двозначності, особливо коли йдеться про питання спасіння душі. Саме тому ми, четверо кардиналів, відчуваючи свій обов’язок душпастирської опіки, як єпископи, поставили ці питання перед Святішим Отцем. Як кардинали ми маємо обов’язок і особливу відповідальність допомагати Святішому Отцеві у служінні Вченню Церкви та скріпленню практики, пов’язаної з ним, у цілій Церкві.

Оприлюднений документ є кількома документами, чи можете Ви пояснити, чому так і що означають його окремі частини?

Суть цього документу – це лист, який ми – чотири кардинали – свого часу надіслали Папі Франциску, а який містить dubia, тобто, низку важливих питань стосовно «Amoris Laetitia». Процес виставлення формальних питань є стара і добре відома практика в Церкві. Коли питання стосуються серйозної справи, яка впливає на багатьох вірних, Церква, зазвичай, відповідає на ці питання «так» або «ні», часами аргументуючи свої відповіді. Ми також надіслали відповідного листа кардиналу Ґерхарду Людвіґу Мюллеру, очільнику Конгрегації у справах віри, яка має особливі повноваження у цих питаннях.

Щоб пояснити контекст ситуації з листом і нашими питаннями стосовно «Amoris Laetitia», ми також опублікували коротку передмову і пояснення, які пояснюють контекст листа і dubia, а також коментарі на кожне питання.

Ви кажете, що Ви опублікували лист, який Ви перед цим приватно послали Святішому Отцеві. Для нас це дивний факт.  Чи не суперечить така поведінка християнським принципам? Адже Господь в Євангелії від Матея (див. 18,15), каже, якщо маємо проблеми з братом, то перш за все мусимо спробувати вирішити з ним сам на сам, а не прилюдно.

Але Господь каже, що після того, як Ви брату звернули увагу на певні проблеми, а потім перед свідками, а проблеми невирішені, заради добра самої Церкви цю справу потрібно поставити перед цілою Церквою. Властиво це ми і робимо.

Було дуже багато різних заявив, у яких висловлювалась заклопотаність з приводу  «Amoris Laetitia», але ніхто так і не отримав офіційної відповіді від Папи, або Його уповноважених на поставлені питання. Тому щоб отримати ясність у цих питаннях, три кардинали і я, офіційно представили фундаментальні питання напряму Святішому Отцеві та Префекту Конгрегації у справах віри. Ми не отримали відповіді на свої питання. Отже, в оприлюдненні наших листів ми залишались вірними Христовим наказам – перше розмова особиста, тоді в невеликій групі, а тоді перед цілою Церквою.

«Amoris Laetitia» стала предметом чисельних дискусій і навіть критики. Для прикладу, Ви заявили, що вона не є документом Вчительського Уряду. Як Ваші питання стосуються цих дискусій?

Щоб розуміти, чому ми оприлюднили ці питання, мусимо взяти до уваги те, що цьому передувало.

Відразу після обрання, у своїй першій промові перед молитвою «Ангел Господній», Папа Франциск похвалив роздуми кардинала Вальтера Каспера про милосердя. Саме ці роздуми пізніше лягли в основу «Amoris Laetitia». Кілька місяців після цього Ватикан оголосив про Надзвичайний Синод єпископів, темою якого оголошено питання шлюбу та сім’ї.

У контексті приготування до Синоду у 2014 р. я разом з іще чотирма кардиналами, одним Архиєпископом та трьома теологами опублікували книгу «Залишаючись в Христовій Істині». Як член Синоду я зауважив, що у повідомленні, опублікованому після першої половини Синоду, бракувало фундаментів із Святого Письма та Вчення Церкви. Пізніше я погодився з іншими кардиналам, що існувала маніпуляція в провадженні самим Синодом та в кінцевому повідомленні після Синоду.

Перед Синодом, оголошеним на 2015р., на який мене вже не кликали, одинадцять кардиналів випрацювали книгу про шлюб а сім’ю. І хоча я не брав участь у цьому, я з великим зацікавлення прочитав цю книгу. Також перед самим Синодом 2015 р. понад 790 тис. католиків підписали синівське прохання, звернене до Папи Франциска, стосовно майбутнього сім’ї, просячи його про пояснення, яке б зупинило загальну дезорієнтацію стосовно Вчення Церкви. Серед інших кардиналів це прохання підписав і я. У часі Синоду 2015 р. тринадцять кардиналі звернулося письмово до Папи, висловлюючи свою тривого з приводу маніпуляцій Синодом.

У квітні 2016 р. Папа Франциск оприлюднив «Amoris Laetitia», як плід Синодів 2014 та 2015 рр. Влітку  2016р. 45 академіків, включно з деякими прелатами, написали Святішому Отцеві та кардиналам прохання про спростування хибних тлумачень «Amoris Laetitia». Але не отримали відповіді.

Тоді 29 серпня 2916р. я приєднався до багатьох єпископів, священиків, мирян, підписавши Декларацію про вірність Вченню Церкви про шлюб і вірність неперерваній церковній дисципліні. На цю Декларацію також не було жодної відповіді.

Моя позиція проте, що «Amoris Laetitia» не є документом Вчительського Уряду Церкви опирається на те, що в цьому документі є серйозні двозначності, які дезорієнтують людей і можуть ввести людей в оману і тяжкий гріх. Документ з такими недоліками не може бути частиною Вчительства Церкви. Тому Церкві необхідна повна ясність у тому, чого Папа Франциск вчить і до чого спонукає.

Деякі католики можуть бути настрашені, що оприлюднення Вашого листа може бути чином нелояльності до Святішого Отця.

Я, які й інші підписанти цього листа, залишаємось вірними Святішому Отцеві та Ісусу Христу. Після оприлюднення нашого прохання стосовно ясності Вчення і душпастирської практики, сподіваємося на відверту дискусію в католицькому середовищі, а особливо в середовищі єпископату. Кожна хрещена особа мала би бути занепокоєна в питаннях Вчення та моральних вчинків пов’язаних з Пресвятою Євхаристією та Таїнством шлюбу,  особливо стосовно того, як розпізнати добрі та погані вчинки у цих питаннях. Адже ці питання впливають на всіх нас.

Тому не йдеться про нелояльність до Папи. Наша діяльність спонукана глибокою відданістю всьому що Папа представляє і має обов’язок обороняти згідно із своїм служінням. І сам Папа Франциск кілька разів закликав до щирої дискусії в Церкві та просив членів єрархії про відвертість та відповідальність. Ми діємо щиро, з належною повагою до служіння Святішого Отця у світлі нашої совісті, відкрито й відповідально, як цього Церква від нас і очікує.

Це мій обов’язок, як кардинала Католицької Церкви. Я не став кардиналом, щоб отримати почесне місце. Папа Бенедикт ХVІ поставив мене кардиналом, щоб я допомагав йому та його наступникам в управлінні Церквою та повчанні у вірі. Усі кардинали мають обов’язок близько співпрацювати з Папою для добра душ,  і ми власне це робимо, ставлячи дуже важливі питання в царині віри і моралі. Я би не виконував своїх прямих обов’язків кардинала, а тим і радника Папи, якби продовжував мовчати в таких серйозних речах.

Незрозуміло, як оприлюднення вашого документу може бути актом послуху Святішому Отцеві, який висловив бажання більшої душпастирської чутливості та креативності в Церкві? І хіба Папа не визначив свою позицію в листі до аргентинських єпископів? Інші кардинали висловили позицію, що правильним тлумаченням «Amoris Laetitia» є уможливлення розведеним і цивільно «вінчаним» парам приступати у певних випадках до Причастя. У такому контексті можна сказати, що публікація Вашого документу створює ще більшу плутанину.

Перше за все мушу сказати, що предметом питання в листі не є головно розведені й цивільно «вінчані» пари та їхнє приступання до Причастя. Йдеться перш за все про сексуально активні, але не і дійсно вінчані пари, які приступають до Святого Причастя. Коли пара отримує цивільний розвід і канонічну заяву, що вони ніколи в дійсності не були в шлюбі, тоді вони можуть вінчатися в Церкві й приступати до Святого Причастя, бо тоді вони є здатними приймати Таїнства. Пропозиція кардинала Каспера полягає в тому, щоб уможливити приступання до Святого Причастя, коли він чи вона дійсно і правильно здійснили шлюбний завіт, але більше не живуть із своїм законним чоловіком/жінкою, а з іншою особою, якою він чи вона сексуально активні. Така позиція відкриває двері всім, хто перебуває в стані тяжкого гріха і не покаявся, приступати до Святого Причастя без покаяння за свої гріхи.

Я також би хотів наголосити, що перше наше питання до Святішого Отця зосереджене на Таїнстві Євхаристії та Таїнстві Подружжя. Друге, третє і четверте стосуються морального життя: чи існують злі в собі вчинки, чи особа, яка постійно робить тяжкий гріх перебуває, в стані тяжкого гріха і чи може тяжкий гріх, з огляду на ситуацію, стати добрим вчинком.

Це правда, що Святіший Отець написав аргентинським єпископам лист і що деякі кардинали запропонували тлумачення «Amoris Laetitia», про яке ви згадали. Проте Святіший Отець не пояснив деяких делікатні питання. Це би заперечувало католицьку віру будь-якого католика, як би він стверджував, що хтось може приступити до Святого Причастя без покаяння за тяжкі гріхи, тобто – жив у сімейній спільноті з особою, яка не є його шлюбним партнером, і що це не є тяжким гріхом та що не існують таких вчинків, які є завжди і всюди злими й такими, які можуть спричинити вічну погибель особи.

Тому я приєднуюсь до прохання моїх братів кардиналів до Святішого Отця Франциска, щоб він дав непомильне пояснення. Його голос, голос Наслідника Святого Петра розвіяв би всякі неясності стосовно цих питань.

Розмову провадив Томас МакКеннон, Президент Католицької Акції

Переклад «Католицький Оглядач»©