«Правда визволить вас» (Йн 8, 32). Неправдиві новини й журналістика миру | Католицький Оглядач 
«Правда визволить вас» (Йн 8, 32). Неправдиві новини й журналістика миру
  • Суб, 09/06/2018 - 11:46

Послання Папи Франциска на 52-й Усесвітній день суспільної комунікації

Дорогі брати і сестри,

у Божому задумі людське спілкування є засобом жити в спільноті. Людина, будучи створеною за образом і подобою Творця, здатна висловити і поділитися тим, що справжнє, добре, прекрасне. Може розповісти про свій досвід та про світ і таким чином творити пам'ять і розуміння подій. Але якщо людина піддається своєму зарозумілому егоїзму, то вона може спотворити свою здатність спілкуватися, як це з самих початків показують біблійні історії Каїна та Авеля і Вавилонської вежі (див. Бут 4:1-16; 11:1-9). Викривлення правди є типовим симптомом такого спотворення — як на індивідуальному рівні, так і на колективному. І навпаки, при збереженні вірності Божій логіці спілкування стає локусом вираження власної відповідальності в пошуках правди і творення добра. Нині, в ситуації щораз швидшої комунікації і диґіталізації, ми є свідками феномену "фальшивих повідомлень", так званих фейків (fake news): це закликає нас до роздумів і спонукає мене присвятити це послання темі правди, як це вже багато разів, починаючи з Павла VI (див. Послання 1972: Соціальна комунікація на службі правди), робили мої попередники. Таким чином я хотів би докластися до загальних зусиль запобігти поширенню фальшивих повідомлень, щоби заново відкрити цінності журналістської професії й особистої відповідальності кожної людини за передачу правди.

 

1. Що є фальшиве у "фальшивих повідомленнях"?

Фейки — це дискутований термін і предмет обговорення. Переважно він стосується дезінформації, поширюваної в інтернеті або в традиційних медіа. Отож, цей вираз стосується безпідставної інформації, що базується на неіснуючих чи спотворених даних, яка має обдурити і навіть маніпулювати читачем. Її поширення може відповідати бажаним цілям, впливати на політичні рішення і сприяти економічним вигодам.

Ефективність фейків пояснюється насамперед їхньою міметичною природою, тобто здатністю виглядати правдоподібними. По-друге, ці повідомлення є фальшиві, але правдоподібно підступні — в тому сенсі, що можуть привернути увагу адресатів, ґрунтуючись на поширених у тканині соціуму стереотипах та упередженнях і використовуючи такі легко і миттєво розпалювані емоції, як тривога, презирство, гнів і фрустрація. Поширення фейків може базуватися на маніпулятивному використанні соцмереж та логіки, що забезпечує їхнє функціонування: таким чином зміст, навіть безпідставний, набуває такої видимості правди, що навіть авторитетні спростування навряд чи можуть їм зашкодити.

Труднощі виявлення й викорінення фейків спричиняє також і те, що люди часто взаємодіють у межах однорідних і непроникних для інших точок зору й думок цифрових середовищах. Результат цієї логіки дезінформації — замість здорової конфронтації з іншими джерелами інформації, що дозволило б позитивно засумніватися в упередженнях і відкрити конструктивний діалог, ми ризикуємо стати мимовільними учасниками поширення упереджених і безпідставних опіній. Драма дезінформації полягає в дискредитації іншого, презентації його яко ворога — аж до демонізації, що може розпалювати конфлікти. Таким чином фальшива інформація проявляє наявність постав водночас нетерпимих і гіперчутливих, єдиним наслідком чого є можливість поширення нетолерантності та ненависті. Власне, до цього в кінцевому підсумку і призводить брехня.

2. Як ми можемо їх розпізнати?

Ніхто з нас не може звільнятися від відповідальності за протидію цій фальші. Не є це легким завданням, бо дезінформація часто базується на строкатому дискурсі, що навмисно непрямо і тонко вводить у оману, використовуючи нерідко вирафіновані механізми. Тому заслуговують усяких похвал ті освітні ініціативи, які вчать читати й оцінювати комунікаційний контекст, показуючи, як не стати несвідомим популяризатором дезінформації, а навпаки сприяти викриттю. Так само гідні похвали інституційні та юридичні ініціативи, які намагаються окреслити правила, спрямовані на обмеження цього явища — як і ті ініціативи тек та медіа компаній, що дозволяють визначити нові критерії, як верифікувати ідентичність осіб, що криються за мільйонами цифрових профілів.

Але профілактика й ідентифікація механізмів дезінформації також потребує глибокого і ретельного розрізнення. Бо ж викрити треба те, що можна окреслити як "логіку змія", здатного всюди замаскуватися і вкусити. Це стратегія, котру стосує згадуваний у Книзі Буття "підступний змій", який на початку людства став творцем першого фейку (пор. Бут 3:1-15). Він призвів до трагічних наслідків гріха, результатом якого стало потім перше братовбивство (пор. Бут 4), а також інші незліченні форми зла проти Бога, ближнього, суспільства і творіння. Стратегією цього спритного "батька брехні"(Йн 8:44) є саме мімезис, повзуче і небезпечне спокушування, яке прокрадається в серце людини через фальшиву і звабливу аргументацію. В оповіді про першородний гріх спокусник підходить до жінки, фактично прикидаючись другом, зацікавленим її благом, і починає свою мову з твердження правдивого, але тільки частково: "Чи справді Бог сказав: Не мусите їсти ні з якого дерева райського"? (Бут 3:1). Насправді ж Бог сказав Адамові не про всі дерева, а тільки про одне дерево: "З того ж дерева, що дає знаття доброго й лихого, з того не важитимешся їсти "(Бут 2:17). Жінка, відповідаючи, пояснила це змієві, але її приваблює його провокація: "З плоду ж дерева, що серед раю, рече Бог, не їжте з його, ані доторкатиметесь до нього, а то помрете " (Бут 3:2). Ця відповідь знає щось про законність і песимізм: довірившись фальсифікаторові, дозволяючи привабити себе ним розставленими фактами, жінка збивається з пуття. Отож він передусім звертає увагу на своє запевнення: "Ні, напевно не помрете!" (вірш 4). Потім деконструкція спокусника дістає видимість достовірності: "Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете як Бог, що знає добро й зло."( вірш 5). Врешті ми доходимо до дискредитації, спрямованої на благо отчої рекомендації Бога — щоби спрямувати за звабливою спокусою ворога. "Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати" (вірш 6). Таким чином цей біблейський епізод виявляє суттєвий для нашого дискурсу факт: жодна дезінформація не є нешкідливою; навпаки, довіра до фальшивого спричиняє шкідливі наслідки. Навіть ніби незначна деформація правди може мати загрозливі наслідки.

У справу, по суті, входить наша жага. Фейки часто стають вірусними, тобто поширюються швидко та нестримно, керуючись не стільки характерною для соцмереж логікою обміну, скільки захоплені ненаситною жагою, яку легко розпалити в людині. Ті ж економічні й опортуністичні мотиви дезінформації своїм корінням сягають жаги влади, володіння і насолоди життям, що в підсумку робить нас жертвами обману значно трагічнішого, ніж кожен їх поодинокий прояв: зло, яке переходить від неправди до неправди, щоб нам украсти свободу серця. Саме тому плекати правду означає вчитися розпізнавати, оцінювати і розважувати вируючі в нас прагнення і схильності, щоби не позбавляти себе блага, "зваблюючись" кожною спокусою.

 

3. "Правда визволить вас" (Йн 8:32).

Постійне отруєння облудною мовою призводить у результаті до затьмарення духовного світу людини. Щось варте уваги написав у цьому сенсі Достоєвський: "Хто бреше самому собі і власну брехню свою слухає, до того доходить, що вже ніякої правди ні в собі, ні навколо не розрізняє, а значиться, заходить в неповагу і щодо себе, і щодо інших. Не поважаючи ж нікого, перестає любити, а щоби, любові не маючи, зайняти себе та розважити, впадає в шал пристрастей і грубих насолод і доходить зовсім до свинства в розпусті своїй, а все це від безперервної брехні і людям, і собі самому." (Брати Карамазови, II, 2).

Як же себе захистити? Найрадикальніший антидот на вірус неправди — це очиститися через правду. В християнській візії правда — це не тільки концептуальна реальність, яка стосується судження про щось, що визначається яко справжнє чи фальшиве. Правда полягає не тільки в тому, щоби витягувати на світло понурі речі, щоби "відслонювати реальність", як це визначає старогрецький термін ἀλήθεια (від α-λήθης, "не-приховане"), щоби провадити до роздумів. Правда пов'язана зі всім життям. У Біблії вона несе в собі значення підтримки, солідності, довіри, як вказує нам на це корінь "aman", з якого походить також і літургійне Амінь. Правда полягає в тому, на що можна опертися, щоби не впасти. У цьому сенсі стосунків єдино правдиво надійним і гідним довіри, на якого можна розраховувати, тобто "правдивим", є живий Бог. Ось заява Ісуса: "Я правда" (Йн 14:6). Отже, людина знаходить і відкриває заново правду, коли відчуває її в собі як вірність і надійність того, хто її любить. Тільки це звільняє людину: "Правда визволить вас" (Йн 8:32).

Визволення з неправди і пошук стосунків: ось дві складові, які мусять бути, щоби наші слова і наші жести були справжні, автентичні й надійні. Щоби розпізнати правду, слід виявити те, що підтримує спільноту і сприяє благу, а також те, що навпаки сприяє ізоляції, розділенню і протиставленню одних іншим. Правду, таким чином, не здобудеш, коли вона накинута як щось зовнішнє і безособове; вона натомість випливає з вільних стосунків між людьми, у взаємному вислухуванні один одного. Більше того, ніколи не можна перестати шукати правду, бо щось фальшиве завше може вкрастися, навіть коли ми говоримо правдиві речі. Безумовний аргумент справді може опиратися на безперечних фактах — але коли його використовують, щоби зранити іншого і дискредитувати його в опінії інших, то незалежно від того, як би це не здавалося правильним, він не несе в собі правди. Правду тверджень ми можемо розпізнати за плодами: чи вони викликають полеміку, розпалюють розбіжності, вселяють відстороненніть, чи навпаки — ведуть до свідомої і зрілої рефлексії, до конструктивного діалогу, до корисної діяльності.

 

4. Мир є правдивим повідомленням

Найкращою протиотрутою на неправду є не стратегії, а люди: люди, які є вільними від жаги, які готові вислухати і завдяки зусиллям щирого діалогу дозволяють виникнути правді; люди, спонаджені добром, котрі використовують мову зі всією відповідальністю. А коли шлях виходу з поширення дезінформації полягає у відповідальності, то це особливо стосується того, хто за посадою зобов'язаний бути відповідальним за інформування — тобто журналіста, стража вістей. У сучасному світі він не тільки займається ремеслом, а й виконує правдиву і властиву місію. Він має завдання: у шалі новин та вирі сенсацій мусить пам'ятати, що в центрі новин є не швидкість репортажів і не вплив на аудиторію, а особа. Інформування — це кшталтування, і воно стосується життя людей. Із цієї причини коректність джерел і захист комунікації є справжніми процесами розвитку добра, які породжують довіру і відкривають шлях єдності та миру.

Тому я хотів би звернутися із закликом сприяти журналістиці миру, не розуміючи під цим журналістики "самозаспокоєння", що заперечує існування серйозних проблем і приймає сентиментальний тон. Навпаки, я маю на увазі журналістику без лукавства, ворожу до фальші, до ефектних лозунгів і пихатих декларацій. Журналістика, якою займаються люди для людей, що розуміє себе як служіння всім людям, особливо тим — а їх у світі більшість — котрі не мають голосу; журналістика, яка би не смажила новини, а досліджувала справжні причини конфліктів, щоби сприяти розумінню їх коренів та їхньому подоланню через започаткування корисних процесів; журналістика, яка би зобов'язувалася показувати рішення, альтернативні до ескалації шуму і вербального насилля.

Тому, натхнені францисканською молитвою, ми могли би особисто звернутися до Того, хто є втіленням Правди:

Господи, зроби нас знаряддям Твого миру,
Зроби, щоб ми пізнали зло, що вкрадається в повідомлення і не творить спільноти.
Зроби нас здатними усунути отруту з наших суджень.
Поможи нам говорити про інших як про братів і сестер.
Ти вірний і гідний довіри; дай, щоб наші слова були зернами добра для світу:
де шум, дай вислухати;
де заплутаність, дай внести гармонію;
де невизначеність, дай внести ясність;
де виключення, дай внести спільність;
де сенсаційність, дай застосувати поміркованість;
де поверховість, дай поставити правдиві питання;
де упередженість, дай викликати довіру;
де агресія, дай принести повагу;
де брехня, дай принести правду.
Амінь.

Франциск

MESSAGGIO DEL SANTO PADRE FRANCESCO PER LA 52ma GIORNATA MONDIALE DELLE COMUNICAZIONI SOCIALI
«La verità vi farà liberi (Gv 8,32). Fake news e giornalismo di pace»
Неофіційний переклад О. Д.


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць