Привітальне слово Митрополита Львівського на конференції «Патріарх Йосиф і українська державність»
  • Втр, 20/03/2018 - 09:47

Вельмишановний пане в .о. ректора Академії,

Високоповажні професори, викладачі,

Достойні працівники Академії та дорогі студенти,

найперше, вдячний ректорату за те, що зорганізували конференцію в честь світлої пам’яті патріарха Йосифа та запросили мене вітати присутніх на цьому заході! Про наших світлих мужів та жінок, і взагалі про свій рід, слід з достоїнством пам’ятати! А тут йдеться про великого мужа святої Церкви, патріарха Йосифа Сліпого-Коберницького-Дичковського. Глибокий богослов, який писав трактати про Пресвяту Трійцю, а такого рівня добрих богословів у святій Церкві, що писали глибокі роздуми на цю тему, хтось із-за кордону недавно сказав, можливо, три-п’ять осіб. Народився в невеликому селі Заздрість, що на Тернопільщині, але своїм умом гідно засяяв в світі богослов’я! Господь розсіває дари там, де йому подобається і дає таланти тим особам, яким він бажає! У свій час Филип зустрів  Натанаїла і сказав до нього, що знайшли того, «про кого Мойсей писав і пророки, – сина Йосифа із Назарету»  (пор. Ів 1,45). Натанаїл не спішив вірити його словам, лише запитав: «… А що доброго може бути з Назарету?…» (Ів 1,46). Переконуємося, що із села Заздрості та інших сіл нашого краю, можуть бути особи високого рівня науки й посади, подібно, як і святої пам’яті, патріарх Йосиф. Із села Заздрість вийшов великий муж святої Церкви, вчений богослов, душпастир, культурний діяч, педагог, громадський діяч – патріарх Йосиф. Отець Йосиф Сліпий не дармував часу, коли навчався, віддавався цілковито студіям, не жалів себе, лише з гідністю реалізував дари, які йому дарував Господь. Пригадаємо про те, що цей вчений муж вже в Інсбруку в Австрії завершив свої студії докторатом, а згодом і боронив габілітаційну працю. Цим не заспокоївся, бо вдався на студії в Рим, щоб студіювати у славних папських університетах: Орієнтальному, Ґреґоріянум та Анджелікум. Глибоко володів латиною, якою переважно писав свої твори, теж грецькою, німецькою, французькою та італійською мовами. За працю про Пресвяту Трійцю отримав «магістер аґреґатус» (приват-доцент). Багато авторів, які пишуть про Пресвяту Трійцю та богослов’я, відкликаються до творів патріарха Йосифа.

Митрополит Йосиф був арештований радянськими органами влади за своє переконання у вірі, як людина Греко-Католицької Церкви та за свою громадянську позицію. Був несправедливо покараний, у сумі, на 18 років каторги та нелюдських таборів. Він ніколи не нарікав та не критикував своєї нелегкої долі, мабуть, мріяв по-іншому, а сталося так, як про минулий час записала історія життя народів. Представники тодішньої влади зовсім не рахувалися з людьми, знущалися, як тільки було можливо. Але з волі Бога і за заступництвом святого Отця Івана XXIII, його звільнили і в лютому 1963 року прибув у Рим. Господь дарував йому ще 21 рік на волі, щоб реалізував свої таланти, служачи Богові, святій Церкві та нашому народові. Його місцем проживання став Рим, звідки він візитував різні громади нашої Церкви і не лише Європи, але Австралії, Канада, США, Бразилії тощо. За кошти, які отримував від українських поселенців, збудував в Римі Церкву святої Софії та невеликий корпус Богословської Академії, тепер УКУ. Дбав про освіту молоді – в цьому вбачав майбутнє Церкви і народу.

Патріарх любив свій народ, дбав про нього, неодноразово звертався до радянських владних структур про легалізацію УГКЦ. Він, маючи певні кошти, про що я чув особисто, передав чи перерахував їх з-за кордону якимось способом в Україну на руки тодішньої сільської чи обласної ради, для спорудження доброї дороги у його селі Заздрість. Звичайно, що така дорога не була споруджена, кошти забрали невідомо в якому напрямку, але любов до свого народу та до свого краю, штовхала його на певні спроби допомогти селянам, щоб принаймні щось їм покращати. Світлої пам’яті архієрей Йосиф – великий патріот своєї Батьківщини, особа, яка присвятила своє життя служінню Богові через служіння святій Церкві. Ми очікуємо принагідного часу, щоб офіційно розпочати його беатифікаційний процес. Минулого року в багатьох місцях ми відзначали 125-ту річницю від його уродин і соту річницю його священицьких свячень. Хай славне ім’я нашого патріарха Йосифа живе у наших душах та в наших серцях!

Дякую усім за увагу! А ми, як Церква, дуже-дуже раді, що маємо таких гідних людей, освітян Академії друкарства, які пам’ятають та дбають про духовних Велетнів своєї Церкви! Дякую організаторам, доповідачам та усім присутнім на цій конференції! Хай Господь усіх вас благословить!

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ