Про ліві і праві ідеї Гітлера і Муссоліні та про диктатуру сучасної ліволіберальної ідеології
  • Пон, 05/12/2016 - 22:55

Хорватська редакція Радіо Ватикану продовжує коментувати те, що зараз відбувається у США після виборів, в результаті, яких мільярдер Дональд Трамп став 45-им президентом США.

«Ніколи мені не було зрозуміло, як це можливо, щоб така велика кількість людей на Заході усе ще боготворила, явно величала, фашистського політика, який відомий тим, що після захоплення влади разом з невеличкою групою однодумців, встановив тоталітарний терор, запровадив таємну поліцію, організував концтабори, особисто керував тюрмою, в якій виконувано масові розстріли без суду й слідства. Як можна це пояснити? Сподіваюся, що я розбудив Вашу зацікавленість та що Ви усе ще не  знаєте про кого мова. І це не дивує, бо я вмисне одну його характеристику описав невірно, всього на всього одну деталь. Він не був фашистом, він був комуністом. Все решта, що я написав про нього – істина. А тепер знаєте про кого йдеться? Ну, природньо ж, йдеться про Ернеста Че Ґевару. Отож, як каже латинська приказка, двоє роблять те саме, але не те саме. Не має жодного сумніву, що фашист, з такою біографією, отримав би загальне засудження, але з якоїсь причини комуніст з такою самою біографією може стати ідолом мільйонів і символом боротьби за свободу. Така сильна, але на і настільки ж згубна магія лівиці!».

Цитата, яка щойно зацитована, взята з книги «З правої перспективи», яку написав професор д-р. Невен Сесардічь – хорватський філософ із світовим іменем. На зауваження професора Сесардічя продовжимо одним зауваженням.

Існують виправдані причини вірити, що на запитання в анкеті «Чи Міссоліні і Гітлер ліві чи праві політики?» величезна більшість хорватів, італійців, французів, німців, британців, росіян, американців та інших відповіли б що це беззмістовне і провокативне питання, адже величезна більшість переконана в тому, що Гітлер і Муссоліні були правими і то крайнє правими.

Але правда не є настільки простою. Більшість людей не знають, що Беніто Муссоліні, коли вчителював у Швейцарії, вступив до Соціалістичної партії, а після свого повернення в Італію працював як журналіст-соціаліст. З часом він перестав пропагувати ідеї соціалістичного інтернаціоналізму і прийняв ідеї національного соціалізму, з яких і виріс його фашизм.

Подібно було і з Адольфом Гітлером. В першу чергу потрібно собі пригадати, що слово нацист – це скорочення від слова націонал-соціаліст. Партія Гітлера називалася Націонал-соціалістична німецька робітнича партія (National-sozialistische Deutsche Arbeiterpartei). Окрім цього, прапор нацистів – це червоний прапор соціалістів, до якого доданий білий круг з чорною свастикою. І хоча колір нацистського прапору і не має такого значення, проте цей колір потрібно мати на увазі коли говорять про протистояння червоних і чорних.

Але були у фашистів й нацистів і крайнє праві ідеї: шовіністичний імперіалізм, авторитарна єрархія, наголошення важливості крові й землі… Просто необхідно мати на увазі, що справа з лівизною чи правизною, з фашистами та комуністами не є аж така проста і кожне спрощення цієї проблематики веде до тенденційних і однобоких тлумачень.

Так само потрібно бути обережним у поділі на лібералів і консерваторів. Для прикладу, Марґарет Тетчер була у світоглядному сенсі політичним консерватором, але в економічних питаннях – лібералом, яка наголошувала важливість вільного ринку. У своїх економічних і політичних поглядах вона майже повністю співпадала з тодішнім президентом США Рональдом Рейганом. Так само хтось може бути політично лівим, але в економічних питаннях бути, фактично, правим.

В реальності, політичні протиставлення «правий – лівий» та «ліберал – консерватор» у нашому часі не відповідають тому, що вони означали сто років тому. До певної міри сьогодні – це анахронізми. Чи скоріше це етикетки, якими, зазвичай, послуговуються сучасні ЗМІ.

Так на Дональда Трампа ЗМІ немилосердно вішали етикетки: крайній правий, консерватор, фашист, расист, сексит і т.п., як тільки но він включився у передвиборчі перегони. Напади не перестають і після його перемоги на виборах.

Мушу відразу зазначити: я не бажаю виправдовувати Дональда Трампа. Деякі його вчинки і заяви є непристойними і неприйнятними, у всякому випадку йдеться про дуже нетипового політика. Проте, американські виборці дали йому мандат довіри і тільки час стане найвіродостойнішим суддею цьому абсолютно демократичному вибору.

Я про інше – про ліві й ліберальні ЗМІ та їхню діяльність. А вона є завжди тією самою коли йдеться про американського президента-республіканця чи кандидата в президенти від республіканців. ЗМІ їх завжди «рекламують», як відсталих, затурканих і дурних. Особливо ЗМІ збиткувалися над буцімто тупим Джорджом В. Бушем, якого ЗМІ малювали таким собі придуркуватим техаським ковбоєм, ідіотом, правим сектантом і т.п..

«В часі президентської виборчої кампанії в США в 2004 році виконавчий редактор Нью-Йорк Таймсу висловив думку багатьох: «Хіба хтось в Америці сумнівається, що Керрі має IQ вищий від Буша? Я впевнений що в університеті Керрі мав кращі оцінки від Буша!». Але це була брехня. Університетська документація знаходиться у відкритому доступі й свідчить що коефіцієнт інтелігенції у Буша вищий ніж в Керрі! Оцінки Буша і тести, ним заповнені, свідчать що Джордж В. Буш інтелігентніший від 95% людей», - пише професор Невен Сесардічь у своїй книзі про вибори 2004 року в Америці.

А тепер уявіть собі, що б творилося у ЗМІ, якби Джордж Буш випадково сказав, що він відвідав усіх 57 штатів США, хоча й діти знають що їх усього 50. Або що в розмові із австрійським журналістом він сказав, що не знає австрійської мови. Насправді це – реальні ляпи президента Барака Обами, але журналісти заледве їх згадали. Фактично створена ситуація коли всяка критика Обами призводить до звинувачення в расизмі. А такі звинувачення з боку ЗМІ, навіть цілком безпідставні знищать вам в США кар’єру і дуже ускладнять життя.

В американських ЗМІ, в Голлівуді, в американських університетах, а особливо на гуманітарних та суспільно-політичних факультетах ліво-ліберальна ідеологія настільки запанувала, що тільки найбільш відважні відважуються висловити думку протилежну до самозваної прогресивності та політичної коректності. На жаль, багато молодих людей інтелігентних і освічених дали себе заколисати ліво-ліберальним догмам, які накидаються як незаперечна істина.  

Про те наскільки в такій атмосфері важко говорити про повагу та захист людського життя, про шлюб, як союз чоловіка і жінки в наступній статті.

Див. також «Перша частина».